Подорожі Лікаря Дуліттлa. Запалення вогню. Хью Лофтинг

Чтение книги онлайн.

      Спочатку вони з цікавістю вдивлялися в темряву печери. Але як тільки розгледіли Довгу Стрілу та інших індіанців, що були з нами, то кинулися всередину. Вони сміялися, плескали долонями з радощів і щось торохкотіли по-своєму з шаленою швидкістю.

      Довга Стріла пояснив Лікареві, що дев’ятеро індіанців, яких ми знайшли із ним у печері, це були дві сім’ї, які супроводжували його в горах і допомагали збирати лікарські трави. І поки вони шукали спеціальний вид моху, що сприяє травленню і росте тільки всередині сирих печер, велика кам’яна плита сковзнула вниз і перекрила їм вихід. Наступні два тижні вони жили на цілющому мохові і тій свіжій воді, яка крапала з вологих стін печери. Решта індіанців на острові втратили надію знайти їх й оплакували їх як мертвих, а тепер вони були страшенно здивовані й щасливі побачити, що їхні родичі живі.

      Коли Довга Стріла повернувся до новоприбулих і сказав їм їхньою мовою, що це білий чоловік відшукав і визволив їхніх рідних, вони всі зібралися навколо Джона Дуліттла, говорячи всі водночас і б’ючи себе кулаками в груди.

      Довга Стріла пояснив, що вони просять пробачення і намагаються розповісти Лікареві, як вони шкодують, що виглядали такими недружелюбними на узбережжі. Вони ніколи раніше не бачили білої людини й злякалися Лікаря по-справжньому, особливо коли побачили, як він бесідує з дельфінами. «Ми подумали, що це сам диявол», – сказали індіанці.

      Потім вони вийшли з печери й стали розглядати величезний камінь, який ми звалили вниз. Він був завбільшки з цілу галявину, й вони обходили й обходили довкола нього, показували пальцями на розлам, який пройшов посередині скелі, й дивувалися, яким чудом можна було її скинути.

      Мандрівники, які після того відвідували Мавпопавучий острів, розповідали мені, що ця гігантська кам’яна плита тепер є одним з місць, яке обов’язково показують усім прибульцям. І що індіанські провідники, коли приводять туди відвідувачів, завжди розказують свою власну історію про те, звідки вона взялася. Вони оповідають, що коли Лікар довідався, що скеля закрила в пастці його друга Довгу Стрілу, то так розлютився, що розколов гору навпіл голими руками й випустив бранця на волю.

      Друга глава

      «Люди плавучої землі»

      І з того часу ставлення індіанців до нас стало абсолютно іншим. Нас запросили в їхнє селище на свято з нагоди віднайдення втрачених сімей. Тож, змайструвавши з молодих деревець ноші, щоб нести хвору жінку, ми всі разом почали спускатися з гори.

      Дорогою індіанці повідомили Довгій Стрілі якусь новину, яка, вочевидь, була недоброю, бо, коли він її почув, його обличчя зробилося вельми похмурим. Лікар запитав його, в чім річ. І Довга Стріла відповів, що його щойно повідомили, що вождь племені, якому вже було вісімдесят, помер цього ранку.

      – Саме через це, – прошепотіла Полінезія мені на вухо, – вони, мабуть, і помчали назад у своє селище, коли гонець забрав їх з узбережжя. Пригадуєш?

      – Від чого він помер? – запитав СКАЧАТЬ