До зірок. Фрэнсис Скотт Фицджеральд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Коли вони вийшли в коридор, Джон зупинився біля дитячої кімнати.

      – Вона спить?

      – Спить, ще й як міцно. Зайди, якщо хочеш, подивись – таким чином побажаєш солодких снів.

      Навшпиньках вони ввійшли в дитячу і схилилися над ліжечком. Маленька Еді – розрум’янена, з міцно стисненими рожевими рученятами, спокійно спала в прохолодній темній кімнатці. Джон перехилився через бильця колиски й ніжно погладив шовковисте волоссячко.

      – Заснула, – розгублено пробурмотів він.

      – Ще б пак! Після такої насиченої забави.

      – Місіс Ендрос, – зі сходів пролунав гучний шепіт чорношкірої покоївки. – Прийшли містер та місіс Маркі. Питають вас. Містер Маркі весь у синцях – жах такий! Його обличчя схоже на відбивну. А місіс Маркі, здається, дещо сердиться.

      – Дивовижне нахабство! – вигукувала Едіт. – Скажіть, що нас немає вдома. Ні за що на світі не вийду до них.

      – Вийдеш, – твердим і вимогливим тоном мовив Джон.

      – Що?

      – Ти до них негайно спустишся. Ба більше, хоч би як поводилася ця жінка, ти попросиш вибачення за те, що наговорила їй цього вечора. А після хоч взагалі з нею не спілкуйся.

      – Ні, Джоне, я не зможу!

      – Ти мусиш. Тільки уяви, як їй не хотілося сюди йти – певно, спуститися тобі значно легше.

      – Мені йти самій? Ти зостанешся тут?

      – За хвилину спущуся.

      Джон Ендрос почекав, поки зачинилися двері, потім нахилився над колискою, взяв крихітку разом із ковдрою на руки й, міцно притискаючи до себе, сів у крісло-гойдалку. Еді поворухнулася, і батько затамував подих; однак, спала вона міцно і відразу заспокоїлася, зручно поклавши голівку на згин його ліктя. Тоді він схилився та обережно доторкнувся щокою до її світлого волосся.

      – Моя маленька дівчинка, – шепотів він, – наймиліша, найгарніша дівчинка…

      Джон Ендрос нарешті збагнув, за що він так відчайдушно боровся цього вечора. Тепер усе це було в ньому, залишиться з ним назавжди, і якийсь час він так і сидів у темній кімнаті, погойдуючи свою Еді.

      Колекціонери сенсацій

      I

      Стояв теплий травневий день, і місіс Бакнер вирішила: якщо принести хлопцям глечик фруктового лимонаду, вони не побіжать об’їдатися морозивом у кафе біля аптеки. Вона вірила, що її взаємини з дітьми були такими самими, як і колись її взаємини з батьками. Для її покоління, що вже кануло в забуття, велика революція в американському родинному укладі була ще попереду; історія ця трапилася двадцять років тому.

      Бувають покоління, що розуміють своїх нащадків, а між іншими поколіннями лежить нескінченна і нездоланна прірва. Місіс Бакнер – дама з характером, належала до вищого суспільства одного великого міста на Середньому Заході – несучи глек фруктового лимонаду крізь власне просторе подвір’я, водночас переміщалась у часі на добру сотню років уперед. Думки її були б цілком зрозумілими для її прабабусі, а ось те, що зараз відбувалося в мансарді над конюшнею, СКАЧАТЬ