Мисливські усмішки. Остап Вишня

Чтение книги онлайн.

      Ідуть парами…

      «Жінвідділ»

      Коли отак глянете на наше село, розведете руками:

      – Ну самий тобі «Жінвідділ»…

      Дивіться: он Сторчиха за ворітьми когось кляне.

      Кого?

      Спитайте її: вона й сама не знає… То вже в неї така професія…

      Прокидається з «трясцею» й лягає з «сто чортів»…

      Он кума Тетяна репіжить Миколку за те, що шапку, «стерво собаче», згубив…

      Он Наталка Василину деркачем виховує:

      – Слухайся, сукина дочко, матері! Слухайся!

      Он Домаха… Он Параска… Он Устя… Он Горпина…

      Он… он… он…

      Ні, краще перечитайте святці: там вони всі є…

      Це ж тільки на вулиці. А ще ж по городах, по хлівах, по садках, по клунях…

      Дід Глушко, так той просто сказав:

      – Баби тії в нас, ну, як жука-кузьки!..

      За проводиря тут у нас править Уляна… Вона головний організатор, проводир і радник.

      Засідання «Жінвідділу» по неділях удень на тих самих колодках, де ввечері «засідає» «Головполітосвіта»…

      Порядок денний?!

      Ех, голуб’ята мої! Коли б ви там у столиці могли за якихось чотири-п’ять годин вирішити стільки справ, скільки наш «Жінвідділ» вирішує, – я з почуттям щонайдужчого до вас подиву офірував би вам чудесну сукувату грушеву палку, що нею я по лісу гадюк смалю!

      Матіночко моя! Чого-чого тільки вони не обговорять, чиїх тільки кісточок вони не поперевертають!.. Кому тільки не ікається в цей день!

      Починається (не так, як у вас!) з біжучих справ!

      …А чи водили свою Муру до бугая?

      …І щось я, голубонько, помічаю, що в моєї молока меншає! Коли б то, Господи, не відьма!

      …І не говоріть, матінко, цур йому, пек! На тім тижні в Свинарному входить Чопиха, так уже стемніло, в хлів… А воно з-під корови тільки – шусь!..

      …А чули, в Сторчихи – донька?! Я їй казала: «За своїми, шеймо, дивись!» А тепер ік Петру: «Нате вам, мамо, онука!»

      …А та! Щербата?! «Чхать, – каже, – я на вас хочу!» Ач яка! Чоловік тільки з двору, так мов той роплан, через тин у садок до Петрового Гната! «Чхать!»… Матері своїй у великодній очіпок чхни, сукина дочко!..

      …Це – «внутрішні справи»…

      А політика?! І зовнішня і внутрішня?!

      Та куди тому нещасному «Рейтерові», чи «Рості»{36}, чи «Ратау»{37}?!

      Таких «кореспондентів», як має наш «Жінвідділ» (а за ним і все село!), жодне найкраще й найпопулярніше агентство не має!

      …«Чули?! (пошепки) … Київ уже! Як ударили з Адесу, так усі комуністи та жиди, ну, як язиком їх ізлизано!»

      …«А Петлюра{38} відозву пропечатав! Щоб мені, каже, ік Спасу й отакісінького комуніста на Вкраїні не було! З англичанкою йде!»

      …«А вчора в Таранівці на базарі бомагу читали… Ленін пише: «Одказую, – говорить, – усю власть тому, хто мене вилікує. Бо заслаб, – говорить, – я, а видю, що не по порядку з СКАЧАТЬ