Гра в бісер. Герман Гессе

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дедалі швидше і нарешті з такою шаленою швидкістю, що порвався й розлетівся іскристими зірками.

      Прокинувшись, Йозеф нічого не пам’ятав, та коли згодом, під час ранкової прогулянки, Магістр спитав, чи йому нічого не снилося, в нього з’явилось таке почуття, наче він бачив поганий чи тривожний сон. Йозеф напружив пам’ять, пригадав сон, розповів його Магістрові й сам здивувався, що в ньому не було нічого страшного чи тривожного. Магістр уважно вислухав його.

      – Чи треба звертати увагу на сни? – спитав Йозеф. – Чи їх можна тлумачити?

      Магістр глянув йому у вічі й коротко сказав:

      – На все треба звертати увагу, бо все можна тлумачити. – А через кілька кроків спитав батьківським тоном: – До якої школи тобі найбільше хотілося б?

      Йозеф почервонів і швидко, тихо відповів:

      – Мабудь, до Вальдцеля.

      Магістр кивнув головою.

      – Так я й думав. Ти ж знаєш старовинний вислів: «Gignit autem artificiosam…»

      Все ще почервонілий, Йозеф докінчив відомий кожному учневі вислів:

      – Gignit autem artificiosam lusorum gentem Cella Silvestris». У перекладі це означає: «А Вальдцель готує вправне плем’я гравців у бісер».

      Старий лагідно глянув на нього.

      – Може, це й є твій шлях, Йозефе. Тобі відомо, що не всі визнають Гру в бісер. Кажуть, що вона – сурогат мистецтва, а гравці – просто белетристи, їх, мовляв, уже не можна вважати справжніми жерцями духу, вони тільки дилетанти, художники-фантасти. Ти побачиш, скільки в цих словах правди. Може, ти й сам уже маєш якесь уявлення про Гру й сподіваєшся від неї більшого, ніж вона тобі дасть, а може, й навпаки. Але що Гра ховає в собі небезпеку, не сумнівається ніхто. Саме тому ми й любимо її, в безпечну дорогу посилають лише слабких. Але ніколи не забувай того, що я тобі так часто казав: наше покликання – правильно розпізнавати протиріччя, по-перше, саме як протиріччя, а по-друге, як полюси певної єдності. Те саме і з Грою в бісер. Мистецькі натури закохані в неї, бо вона дає широке поле уяві; суворі науковці, а також декотрі музиканти зневажають її, бо їй бракує тієї точності, якої можна досягти в окремих галузях науки. Але ти й сам пізнаєш ці протиріччя і згодом збагнеш, що вони закладені не в об’єкті, а в суб’єкті, що, наприклад, митець, схильний до фантазії, не тому уникає чистої математики або логіки, що він якоюсь мірою ознайомився з нею і може розповісти про свої спостереження, а тому, що інстинктивно схиляється в інший бік. У людині з інстинктивними, палкими симпатіями й антипатіями ти напевне побачиш досить дрібну душу. В дійсності, тобто у великих душах і ясних головах, таких пристрастей немає. Кожен із нас – тільки людина, тільки спроба, тільки рух у певному напрямку. А прямувати треба туди, де є довершеність, треба прагнути до центру, а не до периферії. Запам’ятай: можна бути суворим логіком чи граматиком і водночас мати душу, повну фантазії і музики. Можна бути музикантом і гравцем у бісер і водночас ревним прихильником закону й ладу. Людина, якою ми собі уявляємо її і якою прагнемо стати, СКАЧАТЬ