Аліса в Дивокраї: казки. Льюис Кэрролл
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Аліса в Дивокраї: казки - Льюис Кэрролл страница 10

СКАЧАТЬ себе в руках, – сказала Гусениця.

      – Це все? – запитала Аліса, щосили намагаючись стримати свій гнів.

      – Ні, – відповіла Гусениця.

      Аліса подумала, що все одно їй нічого більше робити, то можна почекати, може, й справді вона почує щось путяще. Кілька хвилин Гусениця мовчки попихкувала кальян, нарешті підняла руку і вийняла її з рота, а потім заговорила:

      – Отже, ти вважаєш, що мінялася, так?

      – Боюся, що так, пані, – сказала Аліса. – Я неспроможна пригадати того, що колись знала… І я не буваю однакових розмірів навіть десять хвилин поспіль.

      – Не можеш пригадати чого саме? – допитувалася Гусениця.

      – Ну, я пробувала читати вірш «Хороша перепілонько», але вийшло щось зовсім не те! – відповіла Аліса дуже сумним голосом.

      – Прочитай «Ти старий, любий діду», – запропонувала Гусениця.

      Аліса згорнула руки і почала:

      – Ти старий, любий діду, – сказав молодик, —

           І волосся у тебе вже сиве,

      А стоїш вверх ногами й до цього вже звик, —

           На твій вік це не дуже красиво.

      – Молодим, – мовив дід, – я боявсь

                                                                                           неспроста,

           Що це може відбитись на мізку,

      Та моя голова – я вже знаю – пуста,

           На ній можна стояти без риску.

      – Ти старий, – знову каже юнак до дідка, —

           І, нівроку, гладкий, як діжчина,

      А в переверти йдеш, крутиш хвацьки млинка.

           Ти скажи мені, в чому причина?

      – Молодим, – мовив дід, – всі сустави собі

           Розтирав я чарівною мастю,

      Коли хочеш – за гроші хороші й тобі

           Дам коробочку-дві того щастя.

      – Ти старий, в тебе щелепи наче й слабкі.

           Не вжувать їм нічого, крім здору, —

      Та ти гуску з кістками строщив залюбки,

           Де ти взяв таку силу бадьору?

      – Молодим, – мовив дід, – я постійно

                                                                                                сваривсь

           Із дружиною в день по три рази,

      І від того мій рот на весь вік укріпивсь,

           Мов стальні мої щелепні м’язи.

      – Ти старий, – каже хлопець, – і, справа ясна,

           Твої очі вже добре не бачать,

      А на кінчику носа ти держиш в’юна;

           Хто навчив тебе, діду, трюкачить?

      – Я тобі відповів вже на троє питань,

           Та дурний все одно не мудрішає.

      Ти з дурницями, хлопче, від мене відстань,

           Вимітайся, бо вижену втришия!

      – Ти читаєш вірша неправильно, – сказала Гусениця.

      – Не зовсім правильно, боюся, – несміливо зауважила Аліса.

      – Зовсім неправильно, від початку до кінця, – рішуче заперечила Гусениця. Кілька хвилин панувала тиша.

      Першою СКАЧАТЬ