Німа смерть. Фолькер Кучер

Чтение книги онлайн.

      – З якого дива вони твої люди? – пирхнув Бреннер. – Якщо ми комусь належимо, то хіба що Вільгельмові Бьому – всі, включаючи тебе. З нетерпінням чекаємо понеділка. Шеф на тебе розлючений!

      – Недоділка я ніколи не любив.

      – Гей! – Червінскі показав своїм кухолем на танцпол. – Чи то не Ріттер там утинає?

      Рат не відповів.

      – Справді, вона, – підтвердив Бреннер. – Одначе, з неї вийшов пікантний Ільчі! Правильно кажу?

      – Ільчі звати коня,[17] жлоб ти рогатий, – буркнув Рат.

      Бреннер не зважав.

      – Гостра штучка, ця мала, – гнув він своєї. – Пружна дупка, маленькі цицьки – саме на мій смак. Як вона в ліжку?

      Рат промовчав. Він відчув, як у ньому наростає гнів, який він уже ледве стримував.

      – Подейкують, що вона тобі давала, – явно намагався його спровокувати Бреннер. – То як вона була? У рот теж брала?

      Рат блискавично вхопив товстуна за барки, згрібши його каторжанську робу. Пивний кухоль упав на підлогу, з мокрим дзвяком розлетівшись на скалки і змусивши Червінскі відскочити вбік.

      – Стули свій паскудний писок, доки не сталося гірше, – просипів Рат Бреннеру просто в пику.

      Його обличчя було в кількох міліметрах від обличчя Бреннера.

      – Агов! Це що має означати? – прохрипів товстун, задихаючись. – Пожартувати вже не можна? Думаєш, ти єдиний, хто пер цю сучку?

      Рат вклав весь свій гнів у точний несамовитий удар Бреннеру під дих. Комісар у костюмі в’язня склався навпіл, і Рат підкинув його вгору лівим гуком, і аж тоді ззаду хтось вхопив його зап’ястя. То був Червінскі. Він міцно тримав його, тим часом як Бреннер стогнав і цідив прокляття. Опасистому комісарові кров бігла і з носа, і з рота.

      – У своїх дружків гангстерів навчився? – проскавучав він люто.

      Тільки зараз Рат усвідомив, скільки людей дивиться на нього: на танцполі деякі пари зупинилися – серед решти, індіанець із ковбоєм.

      Шарлі з жахом дивилася на нього, і він відвернувся. Сподіваймось, вона не впізнала його!

      – Усе гаразд, – сказав Рат Червінські, пручаючись у його напрочуд чіпких лапах. – Усе гаразд, відпусти мене, Поле, я більше його не займатиму.

      Той попустив хватку і ґереон вивільнився. Не озираючись, він вийшов із зали.

      13

      Він усе підготував, встановив світло, заправив плівку в камеру, розклав по місцях інструменти, наповнив шприц, усе напохваті. Коли він бачить в подробицях оці свої точні приготування, його знову вражає млосне відчуття цілковитої знемоги, це відчуття, від якого підламуються коліна, а в шлунку неприємним холодком озивається порожнеча – як у мить вільного падіння: він знає це тривожне відчуття порожнечі лише зі снів; це почуття, яке дозволяє відчути власне нутро, і – що найгірше – відчути, що твоє нутро порожнє.

      Це мало відбутися тут.

      Це мало відбути зараз.

      Була СКАЧАТЬ