Німа смерть. Фолькер Кучер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ розреготався власному жарту, Рат у відповідь криво посміхнувся:

      – Я щойно сюди дістався.

      – Ви, бачу, оптиміст? – показав сусід на порожній келих. – Одразу приготували приманку…

      – У мене побачення, – відказав Рат: сусід був йому неприємним із першої миті. – Втім, наразі, за столом мало що відбувається.

      – Вам треба було прийти з годину тому – оце атмосфера у нас тут панувала! Тут сидів один пірат – ото жартівник, скажу я вам! Дотепами сипав без упину. А циганка, що тут сиділа, від келишка до келишка робилася дедалі веселішою. Класна така кі…

      – Циганка?

      Чолов’яга замовк на пів слові й подивився на Рата. Тоді ніби щось збагнув.

      – Бачу, циганка була твоя, – сказав він, голосно сміючись. – То не ображайся, але ти трохи запізнився.

      – Я знаю, – сухо мовив Рат.

      – В усіх сенсах запізнився, якщо можна так сказати. Боюсь, ти сьогодні циганку більше не побачиш. Вона пішла з піратом десь пів години тому. Разом з іншою парою. Думаю, вони хотіли продовжити в якомусь іншому місці.

      Рат змушений був це проковтнути. Він чекав чого завгодно, але не цього. Каті прип’яла йому роги. Чи як це назвати? Це було так вульгарно! Новина його приголомшила, незважаючи ні на що. У своїй безглуздій уніформі він почувався особливо паскудно.

      – Не журись, приятелю! – весело поплескав його по плечу сусід. – Не роби з цього трагедії. Тут достатньо дівчат. І настільні телефони, – сміявся він. – Я саме так зі своєю познайомився. Приємно, що тут парочка місць звільнилася. Принаймні, є, куди нам своїх кізочок припнути.

      – Я, насправді, не козопас, – скривив рота Ґереон.

      – Гаразд, гаразд! Ми не такі, ми норд-дойчі, німецькі лорди!

      На щастя, повернулася дама з гарему і потягла свою красунчика до танцполу. Рат хотів був розпитати власника лискучого капелюха, куди саме пішла Каті зі своїм супутником, але, мабуть, запізно схаменувся, бо парочка вже зникла з його поля зору.

      Зрештою, бігати за Каті не дуже й хотілося. Якщо судилося саме в такий спосіб її здихатися, що ж… Якщо Каті сама так вирішила – тим краще! Якби вона хотіла! Принаймні, коли її немає поруч, йому похватніше буде набратися. Навіть набагато краще. Рат спорожнив свій келих і підвівся. Витяг пляшку вина з відерця і пішов до бару.

      Він знайшов вільний барний стілець і побачив, що навіть у барі є настільний телефон і пневматична пошта. Наливши собі черговий келих вина, він покликав до себе дівчину, що продавала цигарки.

      – Одну «Оферштольц»[16] шістку, будь ласка.

      – Ми продаємо тільки десятки.

      – Теж добре. І сірники, будь ласка.

      Пальці дівчини швидко виловили з лотка потрібний крам.

      – П’ятдесят пфенігів, – сказала вона.

      Рат поклав марку в її долоню й кинув:

      – Решти СКАЧАТЬ