Німа смерть. Фолькер Кучер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ запросив Зільке сідати, показуючи Ратові на крісло. – Нічого ліпшого запропонувати вам не можу.

      – Дякую, – зупинився Рат посеред кімнати і витяг із кишені нотатник.

      – Ви керуєте таксомотором номер два-чотири-вісім-два? – запитав він.

      – Все так. А з цим щось негаразд?

      – Ні, ні. Йдеться про пасажирку, яку ви обслуговували восьмого лютого… видатну особу, актрису…

      – Та їх таких у цьому місті достобіса.

      – Вівіан Франк.

      – Франк! Авжеж! Її я добре пам’ятаю. То це було восьмого?

      – Мені треба знати, куди ви їх завезли.

      Зільке замислився, пригадуючи.

      – Десь до Вільмерсдорфа, я думаю… А втім, зачекайте! Я ж усе тут маю… – Він витягнув із шафи темну шоферську куртку і встромив руку у внутрішню кишеню.

      – Осьде! – показав він Рату невеличкий коричневий блокнот.

      – Що ж, – повів він далі, погортавши записник, – субота, восьме лютого, дев’ять тридцять, із Шарлоттенбурга, Кайзердамм. Поїздка до Вільмерсдорфа. Гогенцоллерндамм. На розі з Рурштрасе.

      – А далі?

      – Далі, що?

      – Ви чекали на неї? Куди далі поїхали? Може, до якогось залізничного вокзалу? Чи в аеропорт?

      Зільке заперечно похитав головою.

      – Ні, там знайшовся якийсь, що її зустрів, а потім…

      – Хтось на неї чекав?

      Таксист кивнув.

      – Стояв там на розі і чекав. Навіть із квітами, з розкішним букетом. На вигляд був теж, як актор.

      – Ви упізнали його?

      – Нє. Ніколи до того не бачив.

      – Але думаєте, він актор?

      Зільке знизав плечима.

      – Ну, з вигляду, міг би бути. Дуже елегантний. З вигляду хіба скажеш? Тому що це виглядало так… От Вівіан Франк – то актриса, якщо я не помиляюся.

      Рат витягнув з кишені світлину Рудольфа Черні.

      – Може, оцей був?

      – Черні? Та ні, цього я знаю. А того я в жодному кінофільмі не бачив.

      Рат сховав фото.

      – Ви пам’ятаєте, куди вони пішли?

      – Цього я не бачив. Я поїхав одразу на стоянку таксі і чекав на чергових пасажирів. – Він знову погортав свій блокнот. – Райнікендорф. Три чверті одинадцята. Правильно, я довго там простовбичив.

      – І більше ніколи не бачили Вівіан Франк? Щоб вона знову показалася десь на вулиці? Вона, чи її супутник?

      – Франк можна скрізь побачити – на кіноафішах. А у реальному житті, ні, я більше за тією адресою замовлень не мав. А що сталося, чому ви про те все розпитуєте? Це якось пов’язано з наркотою? То знайте, що я у своїй машині нічого такого не допускаю, вже ж можете мені повірити!

      Рат у відповідь багатозначно посміхнувся і розпрощався з таксистом.

      На вулиці він закурив і, сівши в машину, одразу опустив скло. Йому треба було чимшвидше позбутися запаху, що зачепився в носі. Він із дитинства ненавидів смажену печінку, СКАЧАТЬ