Галицька сага. Тінь незалежності. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

      – Та що вже мені з вами робити? Нагострю. До вечора принесу. Так і скажи Орині.

      – Скажу, – відповіла Галинка і побігла додому.

      Дорогою вона заледве не зіткнулася з Феодорою, що саме вийшла з хати, чемно перепросила і залишила обійстя. Жінка Гната провела дівчину довгим поглядом, тільки потім підійшла до Василя.

      – Дивлюсьи, Василю, Орина часто присилає до тебе свою вихованку, – мовила Феодора. – Щось в них все ломитьсьи.

      – Не говори дурні, Хвеодоро! – відказав Василь. – Я вже й забув, коли Галинка була в мене останній раз!

      – Ти, Василю, можеш робити, що хочеш, але не забувай, що живеш поміж людей.

      – А до чого тут люди? – не зрозумів коваль.

      – Та люди все видять! Ти недавно поховав жінку, а вже заглядаєш на іншу…

      Феодора аж відступила назад, зустрівшись поглядом з очима дівера.

      – Жінко, не лізь туди, де тебе не питають! – жорстко сказав Василь. – А своїм людям можеш переказати, що то не їхнє собаче діло! Най ліпше за собою сьи дивлять!

      Феодора зрозуміла, що зачепила заборонену для Василя тему.

      – Та я просто так, не переживай, – спробувала виправдатися жінка. – Ліпше, щоб ти знав то від своїх, а не десь на вулиці.

      – Най говорять! – махнув рукою Василь. – Почешуть язиками та й перестануть!

      Феодора вирішила, що пора змінювати тему.

      – Підемо до хати. Я обід зварила, – сказала вона.

      – Файно, зараз прийду.

      Василь Вовк обережно побив файкою об одвірок, висипав згорілий тютюн і, заховавши до кишені, попрямував за Феодорою. Він дійсно був голодний.

      2

      Австрія має за волею своїх Народів статися Союзною Державою, в якій кожна Національність має право утворити на терені осідку своєї людности свою власну Державну Одиницю.

      Генерал-полковник Карл Георг фон Гуйн, генерал-губернатор Королівства Галіції та Лодомерії, підійшов до вікна і довго дивився на промокле, пронизане холодними осінніми вітрами місто.

      Лемберг. Леополіс. Львув. Львів.

      Назв у нього було багато, як і багатоликим було саме місто. Карл фон Гуйн навіть встиг полюбити його, хоч і став губернатором у не найкращі для нього, як, власне, і для всієї імперії, часи. Але недаром його називають маленьким Віднем, містом, де він народився. Можливо, саме це і стало причиною того, що він спокійно прийняв своє призначення сюди. Ці півтора року, відколи він тут генерал-губернатором, проминули спокійно, без серйозних ексцесів, навіть різні громади, що вічно ворогували між собою, притихли і мирно співпроживали у своїх кварталах, намагаючись без потреби не перетинатися. Зрештою, їм цього і не дозволив СКАЧАТЬ