Час second-hand (кінець червоної людини). Светлана Алексиевич
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Час second-hand (кінець червоної людини) - Светлана Алексиевич страница 14

Название: Час second-hand (кінець червоної людини)

Автор: Светлана Алексиевич

Издательство: OMIKO

Жанр: Биографии и Мемуары

Серия:

isbn:

isbn:

СКАЧАТЬ відповіла вона мені… Батьків брат не повернувся додому. Зник. У тюрмі чи в таборі – невідомо. Мені було важко, але я все ж запитав про те, що мене мучило: «Тітко Олю, навіщо ти це зробила?» – «Де ти бачив чесну людину за сталінських часів?» (Мовчить.) А ще був дядько Павєл, який служив у Сибіру, у військах НКВД… Розумієте, немає хімічно чистого зла… Це не тільки Сталін і Берія… Це і дядько Юра, і вродлива тітонька Оля…»

      Перше травня. Цього дня комуністи проходять вулицями Москви багатотисячним маршем. Столиця знову «червоніє»: червоні прапори, червоні кульки, червоні футболки із серпом і молотом. Несуть портрети Леніна та Сталіна. Портретів Сталіна більше. Плакати: «В гробу ми видели ваш капитализм!», «Красное знамя – на Кремль!» Звичайна Москва стоїть на тротуарі, «червона» котиться лавиною по проїжджій частині. Між ними весь час відбуваються пересварки, місцями доходить до бійки. Поліція безсила розділити ці дві Москви. А я не встигаю записати все, що чую…

      – Поховайте Леніна, причому без почестей.

      – Американські лакеї! За скільки продали країну?

      – Дурні ви, братове…

      – Єльцин і його банда вкрали в нас усе. Пийте! Багатійте!

      Колись це закінчиться…

      – Бояться народу відверто сказати, що будуємо капіталізм?

      Зброю ладні схопити всі, навіть моя мама-домохазяйка.

      – Багнетом багато чого можна зробити, але сидіти на ньому незручно.

      – А я би буржуїнів клятих танками давив!

      – Комунізм придумав єврей Маркс…

      – Урятувати нас може лише одна людина – товариш Сталін.

      Його б нам на два дні… Розстріляв би їх усіх і нехай іде, лягає.

      – І слава Тобі, Господи! Я всім святим поклонюсь.

      – Сталінські с…и! У вас кров на руках ще не остигла. Царську родину навіщо вбили? Не пожаліли навіть дітей.

      – Велику Росію не зробиш без великого Сталіна.

      – Зас…ли народові мізки…

      – Я проста людина. Сталін простих людей не чіпав. У нашому роду ніхто не постраждав – усі робітники. Летіли голови начальників, а проста людина жила спокійно.

      – Червона гебня! Швидко договоритесь до того, що жодних таборів не було, крім піонерських. Мій дід був двірником.

      – А мій землеміром.

      – Машиністом…

      Біля Білоруського вокзалу почався мітинг. Натовп вибухав то оплесками, то криками: «Ура! Ура! Слава!» Зрештою вся площа вдарила пісню на мотив «Варшав’янки» – російської «Марсельєзи», з новим текстом: «Сбросим с себя либеральные цепи, / Сбросим кровавый преступный режим». Після цього, згорнувши прапори, хто швидко пішов у напрямку метро, хтось став у чергу до яток із пиріжками та пивом. Почалися народні гуляння. Танцювали й веселилися. Стара жінка в червоній хустині СКАЧАТЬ