Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436. Анастасія Байдаченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ й протяжливо застогнав, сховавши обличчя на її плечі. І вона зрозуміла, що все скінчилось.

      Ще деякий час вони сідили під стіною, Рауль – просто на землі, Ізабелла у нього на колінах, щільно притулившись та сховавши обличчя між його шиєю та плечем. Вітер засипав їх яблуневим цвітом, Ізабеллі хотілося, аби та мить завмерла між ними назажди. Рауль поступово відновив подих, його руки міцно обійняли Ізабеллу.

      – Яке дивне відчуття… – прошепотів Вандом, не розплющуючи очей, – Наче увесь світ належить тобі… Бо жінка, яку кохаєш, стала твоєю…

      Ізабелла досі тремтіла. Рауль дужче її обійняв, подарувавши відчуття затишку, щастя та байдужості до того, що їх можуть щомиті викрити.

      Очі його приголомшені, наче блискавка щойно вдарила за крок від нього. Аж раптом він помітив сліди крові на собі, на її білих, як сніг, стегнах.

      – Господи… Мадам… Невже то для вас уперше?

      – Нам не було наказано спільне ложе із месіром Анрі, – відповіла Ізабелла, очі злипалися, вона б із радістю заснула просто тут, у його обіймах.

      – Я… я мав би бути обережнішим із вами… Пробачте… Я так хотів вас… Мав би подумати… От бовдур…

      Він обхопив її обличчя руками, змушуючи подивитись у вічі:

      – Сильно болить?

      Вона лише хитнула головою, тримаючи на вустах легку посмішку, так наче зрештою отримала те, що хотіла. Він кинувся квапливо цілувати її обличчя. Ізабелла на мить зустрілась із його світло-блакитними очима, намагаючись упоратись із дивним зніяковінням. Невже це їй не сниться? Чоловік, яким вона марила… Невже це справді він? Невже це справді між ними сталося?

      Ізабелла підвелася та почала приводити до ладу вбрання, потім навпомацки, геть без люстерка, вдягнула енен та причепила серпанок. Та коли вона заправила сорочку, затягнула комір та стрічку, що стягувала сукню спереду, Рауль відчув нестримне бажання зупинити її, не дозволити повернутися до зали прийомів. Та перш ніж він хоч півслова промовив, Ізабелла, підхопивши спідниці, квапливо зникла, лише майнувши голубуватими панчохами.

      За деякий час вони віднайшли в тому занятті стільки задоволення, що на ранковій месі ледь не засинали, стоячи на колінах над молитовником. Придворне життя дарувало багато нагод для коханців: лови, прогулянки, маскаради, танці, турніри. Як тут не втратити обачність? Коли весь молодий закоханий двір ладен забутися в танцях та розвагах. Звичайно, правила забороняють придворній дамі королеви приймати чоловіків у своїх покоях, та ніхто їй не заборонить увечері, коли вона вільна від чергувань у її величності, мати побачення в замку або в саду чи навіть у місті.

      Спершу Рауль навіть сам собі дивувався, що не може насититися Ізабеллою. Він змалку був при дворі, а тут завжди повно дам, що шукають пригод, кохання чи розваг. Ізабелла нічого не просила, нічого не вимагала. Жодних обіцянок, жодних зізнань у вічному коханні, жодних присяг. Рауль кожного разу дивувався її витримці: СКАЧАТЬ