Без козиря (збірник). Петро Панч

Чтение книги онлайн.

      – Може, в тебе свіжіші новини?

      – Скоро ніби почнеться, – відповів Байда, притишивши голос. – Усі чекають тільки на сигнал. Чи в нас тут думають про це?

      Семен Сухий, видно було по всьому, радів про себе. Перед ним сидів зовсім інший Байда.

      – Та й ми не сидимо склавши руки. Але чим більше буде людей про це турбуватися, тим краще. Бачу, що й тобі воно болить, а думаєш тепер ти правильно, Гордію. Іди й агітуй людей, розповідай, що чув, що бачив, за що кидають кращих людей до в'язниць.

      Байда, не підготовлений до такої пропозиції, розгублено відказав:

      – Хіба розумніших не знайдеться? То ж треба партійному бути.

      – І про це пора вже тобі подумати. Самим за себе треба дбати, а не чекати, щоб нас вели за ручку.

      – Я хотів би спочатку на роботу стати.

      Гості одвели очі.

      – Треба буде спробувати. Гриць Духота на восьмому номері влаштувався.

      Гордій Байда пересмикнув губами. Це питання поки що вирішив за них Сивокіз. Він ніби навмисне зустрівся першим у селищі:

      – З курорту? Мабуть, добре відпочив? – Сивокіз глузливо оглядав його охлялу постать.

      – Та ще обушок з рук не випаде. – Байда сказав це не без задньої думки. Він був певен, що Сивокіз догадається, до чого тут обушок.

      Технік стяг губи набік, насупився:

      – Обушком не обушком, а язиком, напевне, будеш працювати. Ти ще не здумай швендяти мені по шахті.

      – Прокажений я, чи що?

      – Прокажених, може, треба тільки за місто вивозити, а таких, як ви, й стріляти мало. Каламутите, ідоли, Росію.

      – Оце ніби ми й про роботу побалакали?

      – Оце й побалакали. А хочеш роботу, можна дати. – Він прищурився і з витримкою втупився йому просто в очі. – Може, ти порозумнішав за цей час? Тебе вони не будуть боятися. Робота неважка: коли-не-коли мені б сказав, хто там базікає. Про це можеш ще подумати, і тоді виходь на роботу.

      – Як Юда, значить, Cyca Христа? – збурена кров ударила Байді в лице. Образа на техніка знову стиснула його кулаки. Але Сивокіз, мабуть, теж згадав колишню образу і тепер, почуваючи свою зверхність, уже одверто знущався з Байди:

      – Більшовики ж кажуть, що не було Христа. Все це, мовляв, вигадка. А раз вигадка, значить, і гріх – вигадка. Я ж тебе не силую! – Він знизав плечима. – Не ти перший. Брикались і інші, доки дурощі сиділи в голові.

      Про це Байда не хотів говорити товаришам. Він ще попробує, як Гриць Духота, «постріляти» роботи на інших шахтах. Не скрізь же засіли сивокози. Від його пропозиції Байді неприємно шкрябало на серці, ніби він уже вчинив цю мерзоту над своїми товаришами. Прощаючись, Семен Сухий пошепки сказав:

      – Максим Мостовий учора був. Треба тобі буде з ним побачитись.

      – А в кого він стоїть?

      – Він десь поїхав. Повернеться – скажу.

      Ще СКАЧАТЬ