Борислав смiється. Іван Франко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ перед плацом, де будувався дiм, надбiг пiсланець, котрий голосно закликав, щоби пан будовничий iшов до пана. Будовничий здивувався i запитав, чи пан уже приїхав з Вiдня?

      – Приїхав учора вночi i просить, щоби пан швиденько прийшли до нього.

      Будовничий, а за ним i Бенедьо пiшли до Леона. Той ходив по подвiр'ї, а побачивши пiдходячих, пiшов супроти них.

      – Маю з паном невеличке дiльце, – сказав вiн, привiтавши будовничого, по чiм, звернувшися до Бенедя, – спитав:.

      – А ти за чим?

      – Та я, прошу пана, хотiв би стати на роботу, – сказав Бенедьо.

      – То не до мене належить, проси пана будовничого.

      – Я вже просив, але пан будовничий не хочуть…

      – Розумiється; що не хочу, – вмiшався будовничий. – То той сам, – сказав вiн, звертаючись до Леона, – котрий при закладинах зiстав скалiчений через свое недбальство. Що менi з такого робiтника! Та й, впрочiм, вiн тепер слабий, а я робiтникiв маю досить.

      – Ага, то той сам! – нагадав собi Леон. – Гм, воно б то випадало щось для нього зробити, будьщо-будь. – I додав, звертаючись до Бенедя: – Ну, ну, якось-то буде, зажди ту, поки тя не закличу. От ту сядь на ганок та й посидь.

      Довго вони оба бесiдували. Бенедьо за той час сидiв на ганку i грiвся на сонцi.

      Аж ось по якiмось часi вийшов будовничий, якийсь трохи кислий, i, не звертаючiї уваги на Бенедя, пiшов. По кiлькох хвилях вийшов i Леон.

      – Ти потребуєш роботи? – спитав вiн Бенедя.

      – Та певно, прошу пана, чоловiк з роботи жиє, то робота для нього то само, що житє.

      – Та-бо, видиш, будовничий не хоче тя мати ту в Дрогобичi. Але ти не журися, я зачинаю зараз будувати в Бориславi новий млин паровий, то вже там будеш мати роботи досить.

      – В Бориславi?.. Млин паровий?.. – зачудувався Бенедьо, а далi змовчав, не смiючи вдаватись з таким паном у розмову.

      – Ну, що ж тобi так дивно? – спитав, усмiхаючись, Леон. – Млин, то млин, тобi, муляровi, все одно.

      – Та я-то вже й сам собi гадаю, що панська рiч – розказувати, а наша рiч – робити. Млин, то й млин.

      – Тiлько-то, видиш, я би хотiв, щоби будинок був немудрий, так собi, в двi цегли, без поверха, тiлько вшир троха. То не буде такий звичайний паровий млин, як усе будують. Я найшов такого чоловiка, що тото все вигадав, i план зробив, i сам буде вести роботу. Ну, видиш, будовничий дуже носом крутив, як увидiв той план. А ти розумiєшся на тiм, як що треба робити пiсля плану?

      – Та чому би нi? Як чоловiк має пiд рукою рисунок i мiру, то не велика штука.

      – Так, так, звiсно, що не велика штука, – сказав Леон. – Отож видиш, я не все буду мiг надзирати за тим, що там робиться, в Бориславi, а будовничий так ту зо мною сперечався, що готов менi наробити якої саламахи i поставити не так, як у планi нарисовано. То я вже буду просити тебе, скоро що не так, дати менi знати.

      Бенедьо стояв i дивувався на цiлу тоту бесiду, що се за млин такий, що будовничий на нього носом крутить i що пан боїться, щоб часом не зробив не так, як у планi стоїть? I вiдки, приходить Леон звертатися до СКАЧАТЬ