Останній гетьман. Погоня. Юрій Мушкетик
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Останній гетьман. Погоня - Юрій Мушкетик страница 22

СКАЧАТЬ місяць, заглянув до кімнати, половину якої займала піч. Северин вовтузився на незвичному місці.

      – Тобі там мулько, йди сюди, – покликала Марта. – Йди, йди, я не з’їм.

      Северина обійняла тривога. Він уже багато знав про жінок і чоловіків, якщо вони разом сплять, то не просто так.

      – Перелазь через мене до стінки.

      Ліг, присунувся до самої стінки, вона вкрила їх обох двома ліжниками. Й майже одразу притиснулась до нього. Була пухка, гаряча, притиснулася ще, він уже палав, а вона взяла його руку й поклала собі на груди. Рука йому затремтіла, взялася вогнем. І її рука блукала в нього в низу живота. І це терпіти було несила.

      – Ну, ще ближче, – шепотіла вона йому в саме вухо, – ще. Лягай отак, на мене. І – сюди. Сюди, а тепер давай, давай, ще, ще, ще…

      Северинові забило подих, він важко дихав.

      – Ще, ще, ще! Так, тепер відпочивай.

      Він відпочивав, а тоді все почалося знову, щоразу довше й довше. Й так кілька разів аж за північ, доки він не заснув. Пробудився вдосвіта. В хаті було світло. Марта дивилася на нього. Він почервонів, повернув голову до стіни.

      – Соромитись нічого. Все було добре. І буде. Йди до мене. Отак, отак.

      Повернувшись додому, Северин уникав козаків. Йому було й гарно – почувався дорослим чоловіком, і пік сором, раніше він з осудом дивився на багатьох придворних, а тепер так дивився й на себе.

      Кирило всі дні пропадав в Академії, наводив лад. При цьому доводилось долати опір академіків, підтримуваних Тепловим, Шуваловим та іншими високими чинами імперії, які косо, зі стиснутими зубами дивилися на українців при дворі, кували свої підступні заміри. Кирилова діяльність трохи перервалася на якийсь час – Єлизавета вирішила його оженити на своїй родичці Катерині Наришкіній.

      Сам Кирило не вельми переймався своїм одруженням, більше сидів в Академії.

      – Щось ти не вельми радієш своєму весіллю, – хитро примружив очі Олексій.

      – А мені байдуже, – знизав плечима Кирило. – Однією більше… Вистачає й фрейлін.

      Олексій похитав головою.

      – Ти забуваєш про гріх Божий…

      – Кожен для чогось створений, – безпечно відказав Кирило. – Один для подвигів, другий для роботи, третій для їжі, четвертий для любові. Це – я.

      – Цебто для гріха?

      – Можливо. Треба ж давати роботу Богові.

      – А тобі не страшно?

      Весіллям займалась Єлизавета. Вона взагалі любила видавати заміж своїх фрейлін і навіть покоївок, женити камердинерів.

      З церкви молоді приїхали до палацу, на порозі українці обсипали їх за звичаєм житом-пшеницею, а коли зайшли до бальної зали, Єлизавета подарувала Катерині діадему, а Кирилу обсипану діамантами шаблю. Подала знак, заграла музика, і вона повела, повела його по колу в танку, а викінчивши коло, підвела до Катерини, СКАЧАТЬ