Самум (збірник). Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ незалежно від форм і об'ємів, зухвало дивилися в об'єктив; тільки одна дивилася без виклику, повз камеру. Під фото був підпис: Ліза. Телефон такий-то.

      – Скотина, – прошипіла Ірина. – Усе ясно: дівчина скромна, та ще й віруюча, Митя Чеканкін її спокусив, а його дама йому помстилася. Галерею виклали, – відьма перевірила дату, – позавчора… Двох днів вистачило, щоб набратися ганьби, та ще рідні, мабуть, додали перцю.

      – Думаєш, це справжній міський телефон?

      – Аякже. У цьому сутність помсти. Вона точно не сама живе, а з батьками, найімовірніше… Ясно, чому нещасна в петлю полізла!

      – Ще не полізла, – уточнив демон. – Але твоя правда, мотив у неї є. А за номером телефону можна дізнатися адресу.

      – Я відьма, а не хакер.

      – Сучасна відьма не може не бути хакером! Давай.

* * *

      – Я знала, що тобі сподобається, Митьочку.

      Машина стояла правими колесами на тротуарі, тому світ здавався перекошеним. Чоловік на водіиському сидінні стискав мобільник і силою волі змушував себе здаватися спокійним.

      – Мене поставили на бабки, і це лише початок.

      – Ну, ти ж творча людина. Для творчості необхідні сильні враження.

      Жіночий голос в апараті тремтів од пристрасті. Так кішка захоплено вуркоче, граючись із мишкою.

      Чоловік відсунув телефон від лиця. Глибоко зітхнув, заспокоюючись.

      – Мені шкода, що так вийшло, – сказав у мікрофончик якомога спокійніше.

      – Справді?

      – Справді, шкода. Ти будеш покарана, Юліє.

* * *

      Його співрозмовниця на тому кінці дроту – блондинка в кріслі перед комп'ютером – потягнулася, дивлячись у вікно. Прийняла зі стола окуляри:

      – Що може бути жалюгіднішим за безглузді погрози?

      – Сука, – прохрипіла слухавка. – Ти осліпнеш, оглухнеш, тебе паралізує!

      – Фу, Митю. Це вульгарно.

      – Ти згниєш заживо! Ти збожеволієш, ти…

      Жінка торкнулася скроні. Поморщилася; голос якось дуже докучливо дряпав вухо, віддавався головним болем…

      Вона подивилася на екран монітора.

      Виставка голих дівок раптом утратила різкість. Затяглася ніби флером. Розмазалася перед очима, а вслід за нею розмазалися стіл і стіни, вікно й двері, кімната й люстра…

      Вона підскочила від жаху, і підлога захиталася в неї під ногами. Упали на підлогу прямокутні окуляри…

      – Рятуйте!

      Стало темно; вона побачила, що лежить на паркеті, і за кілька сантиметрів од лиця валялася слухавка.

      – Рятуйте, – прошепотіла вона. – Ряту…

* * *

      Будинок – як виявилося, стара дев'ятиповерхівка – загубився серед висотних новобудов, і в густому, наче ліс, дворі все було зайнято: парковка – машинами, гірка й гойдалка – дошкільнятами, лави – матусями й бабусями, а вузькою стежкою вздовж палісадника гуляла жінка з дитячим возиком.

      Ірина СКАЧАТЬ