Рожева Миша. Віктор Єрофєєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ потиснув по-дорослому руку спочатку моєму татові, потім – мамі, стильно нахиливши при цьому голову, як це роблять маленькі німці. Дядьку Юрі він придурливо помахав рукою, розчепіривши пальці, як пальмову гілку, а з Юлею взагалі не попрощався.

      Матіас завів мотор, ми попливли до острова. Я встала в човні і весело стала махати батькам:

      – Бувайте!

      – Прощайте! Прощайте! – заголосив поруч зі мною Матіас ламаною російською мовою.

      – До завтра! – кричала, склавши долоні в трубочку, Маринка.

      – Я вас більше ніколи не побачу… – голосив Матіас. – До побачення назавжди!

      «До чого ж погано цей німець володіє російською мовою!» – дивувалася я.

* * *

      Острів був кам’янистий, з невисокою рослинністю. Наче його об’їли козли. На пристані нас зустрів місцевий матрос, допоміг вилізти.

      – Чому у вас острів називається нежилим, якщо у вас тут є навіть матрос? – запитала я.

      – Він не рахується, – посміхнувся Матіас.

      – А ви? Ви ж теж тут живете!

      – За великим рахунком я теж не рахуюсь, – відповів Матіас і дуже дивно на мене подивився.

      Не тільки Матіас з матросом жили на безлюдному острові. Там були ще кухар, кухарка, якісь мовчазні слуги. Вони всі були з країни під назвою Перу. З тварин на острові жили пара шакалів, кілька зайців і облізлий кабан. І ще там був вертолітник! Коли ми зайшли в будинок, в якому не було вхідних дверей і який, здавалося, весь складався з протягів, Матіас сказав:

      – Ну що? П’ємо чай?

      – Ні! – сказали ми хором із Клопом і Маринкою.

      – Купаємося в басейні з блакитною підсвіткою?

      – Це можна, – байдуже відповіли ми.

      – Або політаємо на вертольоті? – запропонував Матіас.

      – Так! Так! – у захваті закричали діти, хоча я прямо вдавилася від страху. Я ніколи ще не літала на гвинтокрилі. Тут ми помітили, що біля будинку стоїть малесенький, як дрібна бабка, вертоліт. Матіас покликав вертолітника:

      – Це військовий льотчик Едвард, – представив його Матіас. – Американець. Воював на різних війнах.

      Едвард посміхнувся:

      – Hi!

      – Ви вбивали людей? – зацікавився Клоп.

      – Я багато що робив на війні, – бадьоро кивнув Едвард.

      – Що, правда, вбивали? – запитала я.

      Я знала, що є люди, які вміють убивати людей, але мені не доводилося з ними близько познайомитися.

      – Я вбивав, мене вбивали! – розвів руками Едвард.

      Ми залізли у вертоліт, пристебнулися і наділи дуже великі навушники, від чого відразу перетворилися на героїв мультиків. Діана з Маринкою і Рожевою Мишею залишилися на землі: в цій бабці їм не знайшлося місця. Вертоліт затрусився, як злий чаклун. Ми летіли над островом. Матіас повідомив у навушники, що зараз ми побачимо старий маяк.

      Маяк стояв на скелі.

      – Там хтось живе? – запитала я крізь шум.

      – Цей маяк побудований в 1905 році… – почав Матіас.

      – До СКАЧАТЬ