Рожева Миша. Віктор Єрофєєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ разі, ми зараз у глухому куті, – сказала я. – Мені все це набридло, – звернулася я до Клопа.

      – Хвилиночку! – сказав Клоп. – Давай для початку я всетаки прикінчу цю заборонщицю!

      Депутатка знову заканючила.

      – Клопе! Накажи зв’язати мене! – заявила я.

      – Ти чого? Хіба тебе це не надихає? – здивувався Клоп. – Ти сама говорила, що дорослі – нудні люди. Навіщо їх жаліти?

      – Я виходжу з гри! – сказала я, не вдаючись у подробиці. – Я не хочу бути піратом!

      – Ось як! – насупився Клоп.

      Я розуміла, що він заради мене затіяв захват яхти. Кохання, на жаль, здатне на все.

      – Ти впевнена?

      – Вельми впевнена, – сказала я, для солідності вживши слово вельми.

      Клоп приставив пістолет до своєї скроні:

      – Ви мені набридли! Я йду з життя, щоб не втратити обличчя.

      – Стій! – сказала я, виступаючи вперед. – Ти мені потрібен. Залишся!

      – Правду кажеш?

      Я кивнула.

      – Я тобі потрібен! – Клоп підняв руку з пістолетом і вистрілив у небо. У мене від пострілу заклало у вухах.

      – Ми з тобою одружимося? – запитав Клоп.

      – Гаразд!.. Але не сьогодні! – прочищала я пальцями вуха.

      – Пообіцяй вийти за мене заміж!

      – Ну… Обіцяю…

      Він зрадів, узяв і викинув пістолет – далеко в море! Хоча дорослі були ще зі зв’язаними жовтою мотузкою руками, вони відразу повеселішали. Якось непомітно вони розв’язали зубами одне одному руки.

      – Мені сподобалася твоя гра, – серйозно сказав Матіас і потиснув Клопові руку.

      – Увага! – раптом у повній ейфорії закричав дядько Юра. – Це був іграшковий пістолет! Команда була попереджена! Ми вирішили з Клопом вас трішечки полякати!

      Він обняв Клопа і залився сміхом:

      – Яблуко від яблуні… га-га-га!.. – Колишній бандит і син бандита разом від захвату впали під стіл.

      – Та ну вас, пустуни! – полегшено розсміялася моя мама. Слідом за нею розсміялася Юля. Із зеленої вона ставала зелено-рожевою, як пастила. Навіть мій тато хихикнув миролюбно. Всі веселилися, і тільки Матіас зберігав похмурий німецький вигляд, але і він не стримався – теж зареготав.

* * *

      – Це що у вас тут була за стрілянина? – піднялася на палубу Рожева Миша і зупинилася в дверях.

      – Миша, що розмовляє! – втупившись у неї продовжував реготати дядько Юра. – Не може бути! Я після цієї стрілянини, мабуть, збожеволів!

      Мій тато знову взявся за чорну ікру.

      – Все ж таки наша краща за іранську, – сказав він мамі, уминаючи ложками відразу з трьох ваз.

      – Ікряний патріот! – усміхнулася мама.

      – Даремно смієтеся! – строго сказала Рожева Миша дядькові Юркові.

      – Відчепись! За тобою плаче мишоловка! – замахав на неї руками дядько Юра.

      – Вона – іграшка з майбутнього, – пояснила я.

      – Я СКАЧАТЬ