Рожева Миша. Віктор Єрофєєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ обурливо! – заявила вона. – На мене напали якісь дивні чоловіки і сховали мене в сигарну коробку! Як іграшку.

      – Але ж ти іноді виглядаєш, як мила іграшка!

      – Дурниця! Я – мишачий кіборг! Я не дозволю так із собою поводитися! Я їм покажу! Я їх з’їм!

      – Підемо купатися! – сказала я.

      – Нізащо! – сказав мишачий кіборг.

* * *

      Через п’ять хвилин я вже плавала в морі. Там така вода, що, коли піднімаєш руку, здається, що у тебе під рукою виростає блакитне крило. Клоп стрибнув з борту так красиво, що я навіть розгубилася від захоплення. У воді він підплив до мене і сказав:

      – Я тобі заздрю. У тебе є мама.

      – А у тебе?

      – У мене ніколи не було мами.

      – Хтось же повинен був тебе народити!

      – Теоретично так.

      – Запитай у Юри!

      – Він не говорить.

      – А, може, він взяв тебе з дитбудинку?

      – На нього не схоже.

      – Звідки ти знаєш? Може, він раніше був іншим. Хочеш, я у нього вивідаю?

      – Як?

      – Ну, це моя вже справа.

      – Не треба. Обережно, медузи!

      – Ці не кусаються.

      – Ще й як кусаються! Загалом, я боюся знайти свою маму.

      – А я боюся, коли мої батьки сваряться. І ще як сваряться! Але вони не розлучаться: не захочуть мені зіпсувати життя!

      – Звідки ти знаєш?

      – Я бачу, що мама не дуже любить мого тата. Але вони все одно сплять разом, на одному ліжку.

      – Це ще ні про що не говорить.

      – Вони голі сплять! Я сама бачила!

      – Ти бачила свого тата голим?

      – Так. Ну і що? Я – нудистка з трьох років… – З борту яхти солдатиком стрибнула Юля, піднявши стовп бризок. – У тебе скоро буде мачуха.

      – Мачуха! Я тому і хотів перетворити її в фарш. Якби мені це вдалося, мене б не посадили. Я б сказав, що я – випадково. Відбрехався би. А тато забув би її на наступний день! Навіть на похорон фаршу не пішов би.

      – Значить, ти не розкаявся і плакав не по-справжньому?

      – Спочатку я розплакався з жалю до себе. У всіх на яхті красиве життя, а я сиджу під замком. А потім мені стало шкода її теж…

      – Чому?

      – Тому що ця Юля – така дурна!..

      Маринка підпливла до нас з усмішкою.

      – Що ти хочеш робити на тому світі? – запитала вона у мене.

      – На якому світі? – не зрозуміла я.

      – Що ти хочеш робити після смерті? – уточнила вона.

      – Філософиня! – пирхнув Клоп. – Знайшла що запитати!

      – Мовчи! – гримнула на нього Маринка.

      Клоп набрав повітря в легені й пірнув глибоко. Він вочевидь випендрювався переді мною.

      – Дивне запитання, – сказала я. – Життя у нас тільки починається.

      – Уранці прокинешся, а ввечері – вмирати. Як метелик, – промовила Марина.

      Я задумливо СКАЧАТЬ