Помститися iмператору. Тимур Литовченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у кімнаті пролунали якісь незрозумілі звуки. І коли Пауль насмілився підвести очі на графа, то із здивуванням побачив, що той… ледь чутно сміється.

      – Ви не гніваєтесь, Ваша милосте?

      – Ні, нікчемний мій хробачок, анітрохи.

      – О Ваша милосте!..

      – Дурниці, дурниці… До того ж, я обіцяв. А давши обіцянку, її слід дотримуватись. Тому якби я навіть образився на тебе бодай на отаку крапельку…

      Принц показав двома пальцями усю мізерність гіпотетичної образи, як раптом знов посерйознішав і продовжив:

      – Спочатку трішечки потішу тебе: ти, хробачок, далеко не перший, хто додумався до того, що я – Вічний Жид.

      – Не перший?! Тобто?.. – в голосі Пауля відчувалось навіть певне розчарування.

      – Втім, маленький мій хробачок, мушу тебе також розчарувати: твої здогадки абсолютно не відповідають істині.

      – Ні?!

      – А що в цьому дивного?..

      – Та нічого, просто…

      – Просто на сім світі нічого не буває, – повчально мовив Великий Магістр.

      – Просто я радію, Ваша милосте, що ви не продавали Христа за тридцять срібників, не купували в цигана цвяхів…

      – А-а-а, он ти про що… Звісно, не продавав. Хоча й намагався попередити Ісуса про небезпеку.

      Сказано це було таким буденним тоном, а сам зміст слів графа так суперечив і його безтурботному вигляду, й могильному спокою мерзлякуватої дармштадтської ночі, що Пауль укрився холодним липким потом від маківки до самісіньких п'ят.

      Загалом-то подібні речі про Великого Магістра він колись чув: нібито принц свого часу розповів цю історію якійсь знаменитості – нібито це була улюблена фаворитка французького короля Луї XV маркіза де Помпадур… А вже від неї про це дізналась уся Європа.

      Але ж то тільки чутки, чужі пересуди… Вони й насправді могли бути вигадкою, оскільки про графа ходило ну дуже багато пліток – не надто незвичайна дивина, враховуючи покров таємниці, що оповивав його постать від самого моменту появи в Європі.

      Але ж тепер Великий Магістр сам (тільки подумати – сам!!!) заговорив про зустріч із Сином Божим. Отже, це все ж таки не вигадки нудьгуючих пліткарів?! Таке відбувалось насправді?! Пауль очікував на продовження розмови, проте принц поринув у мовчанку.

      – Ваше милосте… Розкажіть, як це було? – нарешті не витримав юнак.

      – Що саме? – стрепенувся Великий Магістр.

      – Ну-у-у, це саме…

      – Що?

      – Зустріч із нашим Богом!

      – З яким Богом?! – здивування Великого Магістра виглядало таким щирим, що юнак розгубився: невже йому просто почулося?.. Та за мить граф ляснув себе долонею по чолу й радісно уточнив: – А-а-а, з Ісусом Христом?

      – Так… – полегшено зітхнув Пауль.

      – Тоді так і кажи, юначе.

      – Але ж я сказав: «З Богом!»

      Пауль нічого не розумів. Розгубленість його була надто щирою, аби принц і далі тримав його у неведенні.

      – Чи СКАЧАТЬ