Орлі, син Орлика. Тимур Литовченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Близько хвилини вони їли один одного очима, щосили намагаючись навіть не кліпнути.

      – Між іншим, ви відриваєте мене від виконання надто важливих обов'язків при високошляхетній особі Її Імператорської Величності, – нарешті процідив крізь зуби Ле-Клерк.

      – На що маю повне й законне право, – не розгубився слідчий.

      – Сумнівно щось…

      – Сумнівайся, жабоїде, сумнівайся, якщо хочеш.

      – Хіба вам невідомо, що Її Імператорська Величність почуваються зле?..

      – Тобі, либонь, теж несолодко сидіти у моєму підвалі, – криво посміхнувся слідчий, відводячи нарешті очі. – Але ти, мусью дохтур, врахуй, що по-справжньому я за тебе ще навіть не брався. Тож зізнавайся краще зараз…

      Раптом Ле-Клерк здогадався про дещо.

      – Послухайте, шановний, – мовив він якомога проникливіше, – у вас що, ревматизм?

      Слідчий нервово сіпнувся, зиркнув на імператорського лікаря з-під насуплених брів, але не відповів нічого.

      – Ну, так-так, авжеж, – Ле-Клерк зітхнув із співчутливим виглядом. – Заробиш ревматизм у такій сирості, еге ж…

      – Це тебе не стосується, дохтуре, – пробуркотів слідчий, але вже без жодної насмішкуватості чи презирливості.

      – А хочете, допоможу?

      – Я тебе, жабоїда, спитав, здається…

      – Ні, правда-правда, допоможу!

      – Послухай-но, ти!..

      Втім, слідчий добре розумів, що поганого лікаря до царственої персони і на гарматний постріл не допустять. Отже, після настільки звабливої пропозиції беззаперечного майстра своєї справи кричати на нього… якось, знаєте, не личить… Навіть природному хамові…

      – Отже, дохтуре, я тебе востаннє по-доброму запитую: до якої масонської ложі ти приписаний? Відповідай чесно і відверто, немов своєму духівникові. І по-доброму, інакше я візьмуся за тебе по-злому…

      – Не належу до жодної.

      – Щиро тобі раджу, жабоїде!..

      – Так само щиро повторюю: я не належу до жодної таємної ложі «вільних каменярів».

      Пару-трійку хвилин помовчали, потім слідчий мовив:

      – Ти добре подумав?

      – Звісно, що добре.

      – Ну, то як?..

      – Що саме?

      – Те, про що запитую: масон ти, жабоїде, чи ні?!

      – Я ж сказав…

      – А ти ще, ще раз повтори, дохтуре.

      – Навіщо?

      – Бо я так наказую.

      – Я вже відповів…

      – Повтори, жабоїде.

      – Зрозуміло й недвозначно…

      – Я недочув.

      – Хіба?..

      – Оглух раптом, знаєш… На одну-єдину мить.

      – Я не належу до жодної таємної ложі «вільних каменярів».

      – Так-таки до жодної?..

      – Абсолютно.

      Знов помовчали.

      – Не передумав?

      Ле-Клерк замружився СКАЧАТЬ