Орлі, син Орлика. Тимур Литовченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ її гра аж ніяк не вплинула. Він наблизився ще на крок і мовив ще різкіше:

      – Мамо, прошу вас дуже: годі розмовляти зі мною, немов з маленьким хлопчиком! Зараз не час для заспокоювань! Килина чекає на вас біля задніх дверей. Забирайте мерщій Яшуньку, і…

      – Але ж, Грицю!..

      – До того ж, я не дівчинка, – додав стримано.

      Зробивши над собою зусилля, Ганна мовила все ще спокійно:

      – Гаразд, гаразд. Тільки звідкіля ти знаєш, хто там стріляє…

      – Гадаєте, я спав, коли батько йшов сьогодні з дому?

      – Гри-и-ицю-у-у!..

      – До того ж, я цілий рік прожив заручником у Бахчисараї.

      Бідолашна жінка аж затремтіла. Отже, малий усе знав і чудово розумів?! Або принаймні приблизно уявляв?..

      – А що, мамо, хіба ви думали, нібито ваш Грицько – малесенький дурник, який навіть не здогадується, чому батько везе його до Криму й залишає під опікою доброго пристаркуватого хана Девлет-Гірея?..

      Невідомо, що саме відповіла б на це Ганна (поки що у неї паморочилося в голові), та наступної ж миті у дверях з'явилася стурбована Килина зі старшими дівчатками – Настею і Варкою. Побачивши їх, Грицько здійняв над головою стиснуті кулаки і гримнув абсолютно у батьковій манері:

      – Кил-л-лино, дур-репа ти стара! Я ж тобі наказав!..

      Далі все понеслося шкереберть з такою шаленою швидкістю, що й не уявити.

      Прокинувся в люльці й заскиглив Яшунька.

      Ганна інстинктивно кинулася до люльки.

      Килина відсахнулася, бо не очікувала такого сплеску гніву від десятилітнього хлопця.

      Настя і Варка нерішуче подалися до брата, аби заспокоїти його.

      З вулиці долинув нерозбірливий гамір і лемент.

      Грицько стрімголов підскочив до вікна, припав до продиханого матір'ю кола, скрикнув, рвонувся до розвішаної по стінах зброї, вихопив одну з батьківських шаблюк і, відштовхнувши матір, прожогом кинувся на вулицю, занісши клинок над головою.

      Нічого не розуміючи, Ганна з немовлям на руках, Килина, Настя й Варка побігли за ним…

      Та й завмерли просто на ґанку!

      Бо до вбогої хатини наближався десяток турецьких мамлюків, на вкритих порохом і кіптявою обличчях яких читалися лише лють і ненависть. Навіть сніг рипів під їхніми чоботами якось ворожо й лиховісно.

      Але дорогу туркам заступив Грицько, який жахливо заверещав юнацьким фальцетом, здійнявши над головою батьківську шаблю:

      – На-за-а-а-ад!.. На-за-а-а-ад, нехристі, бусурмани!.. На-за-а-а-ад!!! Ге-е-еть!!! Піш-шли звід-дси ге-е-е-е-еть!!!

      Попервах мамлюки сторопіли, позаяк, імовірно, не сподівалися зустріти жодного опору…

      Наступної миті Грицько з явним незадоволенням озирнувся на жіноцтво й відступив на крок, роблячи знаки вільною рукою: мовляв, мерщій у дім, а там до задніх дверей – і геть звідси!..

      Тут у провулку з'явилися нові вояки. Мабуть, передні злякалися, що товариші вважатимуть їх боягузами і, чого доброго, СКАЧАТЬ