– Шумахер ганяв не на мотоциклі, – вставив свої п'ять копійок Федько, відомий знавець «Формули-1» і вболівальник знаменитої «Скудерії Феррарі».
– Та хай хоч на мітлі літає, песеня. Візьмемо, їй-бо, ремінцем відшмагаю!
Галкін устав з-за столу, підійшов до вікна і, розчинивши його навстіж, припалив цигарку.
– А ви яким вітром?
– Попутним, – відповів Ярослав. – Справа про спалене на Личаківці авто з двома трупами у тебе?
Галкін потер підборіддя і присів на підвіконня.
– Так, а це вже цікаво. У мене таке враження, що ти з'являєшся перед тим, як має стати по-справжньому спекотно.
– Чому?
– Чому, запитуєш? Може, то мій життєвий досвід. А може, тому, що цю справу я отримав лише дві години тому безпосередньо від генерала. Вона на контролі в Києві.
Ярослав тихенько свиснув.
– Маємо файно попрацювати.
– Що стосується мене, то, окрім безсонних ночей, маю щодня бути на доповіді у справі в генерала. Особисто. Дозволь запитати, а хто тебе найняв займатися цими жмурами?
– Власне, не ними.
Ярослав коротко, але досить вичерпно розповів про Барбару Красовську, їхню розмову в кав'ярні і про зниклого Євгена.
– Маю знайти його і розраховую на твою допомогу. Пані надзвичайно щедра, тож у разі успішного закінчення можу суттєво підняти й твій сімейний бюджет.
– Та йшов би ти до біса, Ярику, – без злості в голосі мовив Галкін. – Ти ніби вперше зі мною працюєш. «Я мзду не беру мне за державу обидно!» – продекламував він голосом Верещагіна з «Білого сонця пустелі».
Галкін помовчав і нарешті сумно зітхнув.
– Мало було біди… Любиш ти підняти настрій, Ярику! Недостатньо було мені двох трупів і контролю з міністерства, як тут ще з'являється іноземний громадянин.
– Точніше зникає.
– Саме так. І як ти розцінюєш свої шанси побачити молодого жителя Варшави серед живих?
Ярослав лише розвів руками. Галкін зітхнув.
– Отож-то й воно, Савицький! Я скоро ховатись від тебе буду: ти вісник апокаліпсису!
– Який зважує на шальках терезів твої злі і добрі справи, – відповів Ярослав. – Розповідай усе, що знаєш.
– Знаю я, власне, зовсім небагато. Учора пізно ввечері у приватному секторі, неподалік від виїзду з міста, було знайдено спалений автомобіль «Ауді-80» з двома сильно обгорілими трупами в салоні. Особи померлих установлюються. На даний момент відомо, що автомобіль належав Сердюку Антонові Петровичу, мешканцю міста Львів, приватному таксисту, уродженцю міста Стрий Львівської області. Причина смерті також установлюється, хоча вже тепер ясно, що обом потерпілим перерізано горлянки. Трупи не піддаються впізнанню через те, що майже всі м'які СКАЧАТЬ