Арахнофобія. Ю. В. Сорока

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ передам вам, коли ви завершите справу. Це ще десять тисяч. Я хочу, щоб ви зрозуміли – гроші не цікавлять мене. Ви повинні знайти мою кохану людину.

      – Що ж, дякую за довіру, – Ярослав підхопив пухкий конверт із зеленими купюрами й опустив його до внутрішньої кишені піджака. – Про всі нові обставини повідомлятиму вас за допомогою телефону. Не виключено також, що мені знадобляться від вас додаткові дані. Наскільки мені відомо, ви вирушаєте до Польщі?

      – Так, – Барбара витонченим рухом піднесла до очей зап'ястя лівої руки і поглянула на годинник. – Мій літак за годину. Найгірше в житті – це невизначеність. Чомусь виникає відчуття, що серед рідних стін мені буде простіше очікувати від вас новин, аніж сидячи в готельному номері.

      Вона підвелася, підхопила сумочку й раптом кинула на Ярослава прискіпливий погляд.

      – Знаєте, чому я звернулася саме до вас?

      – Хотів би знати це, – ледь схилив голову Ярослав.

      – Чесно кажучи, мені рекомендували іншу людину. З СБУ Старі зв'язки, досвід роботи, ви розумієте?

      – Чому ж тоді я?

      – Ви були на війні. Вам доводилося стріляти в людей і бачити, як стріляють у вас.

      – Вам і про це відомо?

      – Мені багато про що відомо.

      Ярослав посміхнувся.

      – Що ж, залишається сподіватись, що ваші джерела і джерела московського ФСБ різні.

      – Можливо. Ці люди, слідом котрих ви мусите йти, вони бандити. Я б не хотіла, щоб на мені була ще й кров людини, яку я послала їхнім слідом. Тому обрала саме вас. До побачення. – Вона повернулась і стрімко покрокувала до виходу, дзвінко стукаючи шпильками по кам'яних плитах підлоги.

      – Що скажеш? – Федько підморгнув, потираючи руки, коли пані Красовська зникла за дверима кав'ярні.

      – Як ти її знайшов?

      – Ображаєте, шеф! Працюю не покладаючи рук!

      – Детальніше.

      Федько зітхнув і знизав плечима.

      – Пані сама зателефонувала. Не знаю, очевидно, нас порекомендував хтось з її знайомих. Але оплата більш ніж пристойна, чи не так?

      – А до «Автолідера» щойно завезли нову фірмову гуму і титанові диски… – продовжив Ярослав.

      – І, звичайно, ти не вгадав.

      – Хіба?

      Федько розвів руками з виглядом людини, котра намагається довести очевидне:

      – Потрібно ставити газобалонне обладнання. Ярику, сам поглянь – ціни на бензин зовсім з ланцюга зірвалися. А їздити потрібно багато. Врешті-решт, це потрібно не лише мені! Адже, наскільки мені відомо, до найближчих планів пана детектива не входить купівля власного авто?!

      – Ти знаєш мої правила.

      – Так, – Федько приречено змахнув рукою і вдавано зітхнув. – Аванс витрачається лише на оперативні видатки під час розслідування… Ярику, ти зануда.

      – Я не просто зануда. Я в нас головний зануда.

      – Звичайно. СКАЧАТЬ