Лише час підкаже. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ марширування до причалу Гаррі ніколи не розтуляв уста, якщо дядько не звертався до нього. Щоразу, коли він це робив, то неодмінно повторював ту ж балачку, що й попередньої суботи.

      – Коли ти вже нарешті кинеш ту школу і візьмешся за роботу, юначе?

      Таким завжди було заклинання дядька Стена.

      – Цього не дозволять зробити, доки мені не виповниться чотирнадцять, – нагадав йому Гаррі. – Такий закон.

      – Напрочуд дурний закон, якщо хтось запитав би мою думку. Я кинув школу і став працювати в доках ще до того, як мені виповнилося дванадцять років, – оголосив Стен, так ніби Гаррі раніше зроду не чув цієї глибокої думки.

      Гаррі не квапився відповідати, оскільки він уже знав, яким буде наступне речення його дядька.

      – А також записався в армію Кітченера[5] іще до свого сімнадцятого дня народження.

      – Розкажіть мені про війну, дядьку Стен, – просив Гаррі, усвідомлюючи, що це займе чоловіка на кілька сотень ярдів.

      – Ми з твоїм татом приєдналися до Королівського Ґлостерширського полку в один і той же день, – базікав Стен, торкаючись картуза, ніби віддаючи честь далекому спогаду. – Після дванадцятьох тижнів базового вишколу в казармах Таунтона нас відправили під Іпр воювати з бошами. Коли ми дісталися туди, то переважно ховалися у загиджених пацюками шанцях, чекаючи, аби якийсь вилупок офіцер нам наказав, що за сигналом сурмача маємо вибиратися нагору, прилаштовувати багнети та стріляти з гвинтівок, бо ми атакуємо ворожі позиції.

      Після цього наставала пауза, після якої Стен додавав:

      – Я був одним із щасливців. Бо повернувся додому з руками та ногами.

      Гаррі міг передбачити кожне його наступне слово, але йому залишалося тільки мовчати.

      – Ти просто собі не уявляєш, як тобі пощастило, хлопче. Я втратив двох братів, твого дядька Рея і твого дядька Берта, а твій батько не тільки втратив брата, а й батька, твого іншого діда, якого ти ніколи не бачив. Справжній чоловік, який може вихилити пінту пива швидше, ніж будь-який вантажник, котрого я будь-коли зустрічав.

      Якби Стен поглянув униз, то побачив би хлопчика, який губами повторює його слова, але сьогодні, на подив Гаррі, дядько Стен додав фразу, якої зроду раніше не промовляв:

      – І твій батько досі був би живий, якби командування мене послухалося.

      Гаррі раптом нашорошив вуха. Смерть його батька завжди була предметом розмов пошепки й упівголоса. Але дядько Стен затнувся, ніби втямив, що бовкнув зайвого. «Можливо, наступного тижня», – подумав Гаррі, нагнавши свого дядька і крокуючи з ним нога в ногу, ніби вони були двома вояками на параді.

      – Отже, з ким сьогодні грає «Сіті»? – поцікавився Стен, повертаючись до сценарію.

      – З «Чарльтон атлетик», – відповів Гаррі.

      – Та вони – шевці, а не футболісти!

      – Але минулого сезону вони нас розбили, – нагадав СКАЧАТЬ