Доки світло не згасне назавжди. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ та підступила до вікна. Сонце висіло просто навпроти неї, й густе передвечірнє світло заливало розтопленим золотом вікна багатоповерхівки. Під будівлею темніли калюжі конденсату з кондиціонерів – денна спека ще не відступила. Далеко за Устею щось горіло: небо свердлував стовп чорного диму. Десь лунала поліцейська сирена. Рута переминалася з ноги на ногу, відчуваючи, як у темних глибинах розуму прокльовується холодна та слизька здогадка. За ту хвилину, поки вона дивилася на дим, підозра розрослася, пустила корені в легенях і намертво засіла в мозку.

      Чорт забирай, чому Лара нічого їй не розповів?

      Рута витягла з шухляди гаманець, після чого як була, в домашніх шортах і футболці, прожогом вискочила з квартири. Аміна спробувала її завернути, та дівчина вдала, ніби не почула. Не чекаючи на ліфт, Рута спустилася сходами на перший поверх і вилетіла на вулицю.

      Важке від вологи повітря липнуло до шкіри. На верхній губі, скронях і під пахвами миттєво виступили краплі поту. Рута роззирнулася. Найближча аптека розташовувалася за півтори сотні метрів на першому поверсі сусідньої чотирнадцятиповерхівки, затиснута між книгарнею та піцерією «Челентано». Рута рушила до неї, але, проминувши два під’їзди, різко спинилася. Це надто близько, хтось може впізнати її або почути, що вона куплятиме, а потім переказати батькам. Секунду повагавшись, дівчина розвернулася та попрямувала в інший бік.

      Почали збиратися хмари.

      Пройшовши під аркою, Рута вибралася на Грушевського та за лічені хвилини дісталася Т-подібного перехрестя з бульваром Хмельницького. Не дочекавшись зеленого сигналу, перебігла на правий бік вулиці та швидко відшукала одноповерхову будівлю поодаль від дороги, на розі якої притулилася старезна аптека, що стояла там ще з радянського часу.

      Рута прослизнула досередини й полегшено видихнула, зрозумівши, що в наповненому запорошеним світлом душному холі клієнтів, крім неї, немає. Привітавшись із причмеленою від спеки літньою фармацевткою, дівчина здушеним голосом попросила тест на вагітність. Аптекарка запитала, який їй, побачила розгубленість (мало не переляк) на Рутиному лиці та, співчутливо усміхнувшись, запропонувала тест-смужку. Найдешевший. Пояснила, що його треба вмочити в сечу, тоді повідомила, що струменеві тести дещо зручніші, просто їх саме зараз немає, але перейматися не варто, бо точність у всіх однакова, незалежно від ціни. Дівчину заціпило так, що вона змогла лише кивнути: давайте смужку.

      Коли Рута вийшла з аптеки, сонце сховалося за багатоповерхівками на західному боці Грушевського. Повітря досі тремтіло від спеки, проте Руту били дрижаки. Затиснувши в руці невелику коробочку з тестом, дівчина повільно попленталася назад, і якщо до аптеки вона ледь не бігла, то додому брела, наче по пояс у воді.

      Опинившись у квартирі, Рута тінню промайнула коридором і зачинилась у своїй кімнаті. Серце вискакувало з грудей. Трохи заспокоївшись, вона обстежила пакування. «ULTRA^® – ультрачутливий тест на вагітність». Потім прочитала інструкцію на звороті. Зібрати сечу в чисту посудину… опустити тестову смужку правильним боком приблизно на п’ятнадцять СКАЧАТЬ