Доки світло не згасне назавжди. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ – Вона глибоко вдихнула. – Я вже й не пригадаю, коли ми востаннє разом дивилися на зорі.

      – Ага. – Інді звідкілясь видобула пакунок із солоними крекерами. Розірвала його й закинула кілька до рота.

      – Ти чим там хрумтиш?

      – Крекери.

      – Я теж хочу, – набурмосилась Рута.

      – Перетопчешся.

      Також збагнувши, що неправильно повелася з сестрою, Рута тихо сказала:

      – Пробач за те, як я зреагувала. Я рада за вас. Чесно-чесно.

      Інді махнула рукою, мовляв, пусте.

      – Я сама винна. Не треба було все так одразу вивалювати.

      Рута вирішила змінити тему:

      – Щось читаєш зараз?

      Вона не забула, що в сестри сесія, але воліла перемкнутися на щось знайоме й не таке дражливе, а книжки за останні роки стали однією з найулюбленіших тем.

      Інді картинно застогнала.

      – Підручник із фармакології.

      – Бідося.

      – Перед сесією встигла закінчити Ремарка.

      Перед тим Інді проковтнула Стейнбека, а до нього – Фолкнера, тож Рута з погано прихованими нотками занудства в голосі бовкнула:

      – Геть звихнулася на класиках.

      – Ти це говориш таким тоном, ніби я підсіла на героїн, – відрізала Інді. – Що в цьому поганого?

      – Нічого. Вони пишуть про світ, яким він був сто років тому. Про проблеми, яких уже давно немає.

      – Вони пишуть про проблеми, які актуальні завжди. – Інді не поділяла Рутине захоплення сучасною літературою. – На те вони й класики. Ось, наприклад, Фіцджеральд…

      Рута, кривляючись, перебила її:

      – Ось, наприклад, Фіцджеральд! Ти як знала: я майже домучила збірку «Прощення гріхів». Ти ж читала? – Рута дочекалася, коли сестра кивне, і продовжила: – Не пам’ятаю назви оповідання: там дівчина їде з навчання, їй усе не подобається, вона думає про те, як це тупо – вчитися, стільки зусиль, а навіщо воно, в голові перебирає хлопців зі свого містечка, мріє, як вийде заміж і народить купу дітей. І все, кінець оповідання. Це, по-твоєму, актуальні проблеми? Це має мені подобатися? Блін, та це тупо. Ту-у-у-по! Я взагалі не розумію, як таке можна читати?

      Інді зігнорувала очевидний тролінг.

      – Не суди про Фіцджеральда за одним оповіданням.

      – Ну та, – розходилася Рута, – він увесь такий! Поки добивала збірку, разів із двадцять подумала, що застрелилася б, якби жила в той час. І застрелила б перед тим кількох чоловіків.

      Інді парирувала:

      – Ті, кого читаєш ти, не кращі. Пласкі та вульгарні. Ти не розумієш, як люди читають Фіцджеральда, а я не розумію, як люди, що читають сучасну літературу, не впадають у кому від нудьги!

      – Ти серйозно? – Рута вдала, що обурилася. – Джонатан Франзен плаский? Ханья Янагіхара вульгарна? Покайся, інакше я з тобою тиждень не розмовлятиму!

СКАЧАТЬ