Доки світло не згасне назавжди. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ схопилася за ручку, нашкрябала «ТАК», вискочила з деканату, а він на мене чекає під дверима. З каблучкою!

      Сестра розчепірила перед камерою пальці лівої руки та похвалилася перснем із білого золота з крихітним камінчиком на безіменному пальці.

      – Це… – почала Рута.

      – Діамант, – Інді сяйнула зубами на весь екран.

      – Воу. – Рута якийсь час німувала, а тоді почухала пальцем кінчик носа. – І що, ви тепер, типу, одружитеся?

      Дурне запитання. Інді закотила очі.

      – Так, Рут, люди після заручин зазвичай одружуються. – Її усмішка раптом пригасла. – Ти не рада за мене?

      Рута мотнула головою.

      – Рада, звісно, просто…

      Її очі залишалися серйозними. Між бровами Індії з’явилася неглибока складка.

      – Просто що? Ти маєш щось проти?

      Рута замахала головою ще дужче.

      – Ні, ні! Я не про те. Просто ви тепер будете разом, ти й Ілля, і це круто, він хороший, і я впевнена, що вам буде добре вдвох, але… ти моя сестра. Ми з тобою разом відтоді, як я народилася. І мені чомусь здавалося, що так буде завжди. Типу, сестри Статник проти решти світу. – Губи склалися в сумну усмішку. – Знаю, це звучить тупо й пафосно, не ображайся, будь ласка! Просто… ну, в тебе буде сім’я, а я ніби як сама по собі залишаюся. І це трохи незвично. Мені треба трохи часу, щоб… усвідомити все це. Розумієш?

      – Ну Рут…

      Відчувши щире засмучення Індії, дівчина швидко опанувала себе.

      – Забий! – опустила погляд. – Я дурню зморозила. Я справді рада! – Потім знову прикипіла до екрана: – Ти вже повідомила батькам?

      Інді зморщила носа. Вогники, що наново спалахнули в очах, виявилися значно менш яскравими.

      – Ще ні. І ти не говори.

      – Не скажу. Але двадцяте – наступний понеділок. – Рута порахувала в голові. – Блін, це вже за три дні.

      – Знаю. Але думаю розповісти, як приїду. Типу, поговорю спочатку з мамою, а потім… Побачимо, коротше. Мені здається, так буде краще. Чи як?

      Рута знизала плечима.

      Якусь хвилину панувала тиша, потім Інді поцікавилася:

      – Як твій Лара?

      Рута махнула рукою.

      – Майже не зустрічаємось. У нього сесія, я готуюся до екзаменів, ну й батьків не хочу дратувати зайвий раз.

      Знову запала ніякова мовчанка. Рута змінила позу – крісло під нею скрипнуло, сколихнувши тишу, – але так нічого й не сказала. Розмова провисала. Інді не ображалась, однак відверто сподівалася на трохи іншу реакцію. Виждавши кілька секунд, вона озвалась, аби тільки не мовчати:

      – Чим займаєшся?

      – З тобою говорю.

      Інді пирхнула.

      – Мала, не біси.

      Рута награно зітхнула.

      – Ось, – покрутила смартфоном, – закинула ноги на підвіконня й дивлюся на зорі.

      Насправді зірок вона розгледіти СКАЧАТЬ