Товариство осиротілих атеїстів. Галина Горицька

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ назад важку промисловість прагне сама Німеччина. І Ватикан саме її підтримував і продовжує підтримувати навіть після її розгрому. Але нам вигідно, аби Ватикан гадав, ніби ми думаємо, що він знюхався з Америкою. Цю статтю, я впевнений, вже штудіюють в Римі. І, власне, нам треба було донести, що ми в курсі про таємне бажання Німеччини об’єднати Лотарингію і Рурський басейн і ми цього не допустимо. А чого ти, Гено, не знав про цю статтю? Ти не стежиш за всім тим, причетним до нашого відділку, що трапляється? Що ти робив у п’ятницю? – І начальник за цими словами самовдоволено хмикнув і прищурився. Хитра усмішка не сходила з його тонких вуст.

      Геннадій Петрович знітився:

      – Та власне…

      – І гадаєш, нікому не відомо тут про твої щотижневі п’ятничні вилазки в «Коктейль-хол»? Нічого не кажи. Читай далі, – наказав начальник.

      – «До розгрому фашистських агресорів Ватикан був зв’язаний тісними узами дружби з Гітлером і Муссоліні… Папа відверто назвав Муссоліні «посланцем провидіння», а кривавого палача іспанського народу Франко – «улюбленим сином» католицької церкви. Тепер, коли центр світової реакції перемістився в Сполучені Штати, «святий отець» запалився палкою любов’ю до заокеанських імперіалістів – новоз’явлених претендентів на світове панування».

      Геннадій Петрович запалився гарним настроєм шефа і собі розплився в посмішці:

      – Чудово. Одного не розумію, чого така гостра стаття вийшла в ужгородській «Закарпатській правді», а не газеті союзного масштабу?

      – Ет, Гено… – знову хитро заусміхався начальник. – По-перше, занадто популістська статейка. Ну от звідки, скажи мені, громадянин Москвін – журналіст, знає, як папа Пій ХІІ називав Муссоліні і що саме він писав президенту Трумену в особистому листуванні? А він же цитати наводить… По-друге, нам було важливо, аби цей матеріал побачили на Заході. А саме цю газету дуже полюбляють емігранти. Її читають в США, Канаді і навіть Бельгії. Те, що треба! Ну і потім… Ти в курсі, що Ужгород наразі має беззаперечне значення для держбезпеки? Це ж прикордонне місто. Велике, якби й не дуже не те що радянізоване, а навіть – українізоване… Там ще роботи непочатий край…

      – А ми тут при чому?

      – Я то ні… А ось ти скоро туди поїдеш. – І Максим Ігорович ще більше розплився в хитрій, якийсь недобрій посмішці. – Підемо, Гена, покумекаємо.

      Розділ четвертий

      Деформація свідомості

      Максим Ігорович знову був оригінальним і цього разу для приватної розмови запропонував зустрітись в підземеллях міністерства, де розташовувалась внутрішня тюрма.

      Геннадій Петрович перетнув внутрішнє подвір’я і протягнув вахтеру слідчого корпусу червону сап’янову книжечку посвідчення. Старшина чомусь вишкірився в неприродній посмішці, ніби знаючи щось таке, чого не знав майор, і почав шукати його прізвище в списку допущених у ВТ20. Ймовірно, знайшов. Потім інший сержант, з «коридорних» – себто СКАЧАТЬ