Феноменологія духу. Георг Гегель

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ виправляє цю неістину і, тією мірою, якою сама здійснює цю корекцію, істина як істина сприйняття припадає на саму свідомість. Отже, метод свідомості, який нам треба тепер розглянути, сконструйований так, що свідомість не просто сприймає, а усвідомлює своє відображення в собі й відрізняє його від простого осягання.

      Почнімо з того, що я усвідомлюю річ як одне і маю утримувати її в цьому її справжньому визначенні. Якщо в процесі сприйняття трапляється те, що суперечить цьому, я повинен приписати цю суперечливість своїй рефлексії. У процесі сприйняття виринають і різні властивості, що видаються властивостями речі, проте ми знаємо, що річ – це одне, і усвідомлюємо, що це розмаїття, внаслідок якого вона припиняє бути одним, припадає на нас. Отже, ця річ фактично тільки біла для наших очей, також щипає наш язик, також кубічна для нашого чуття дотику й т. ін. Все розмаїття цих аспектів походить не з речі, а з нас, і вони розпадаються в нас, бо око як орган цілковито відрізняється від язика і т. д. Таким чином, ми є загальним середовищем, де ці елементи відокремлюються та існують для себе. Отже, завдяки тому, що таку визначеність, як бути загальним середовищем, ми вважаємо за свою рефлексію, ми зберігаємо самототожність та істину речі, її буття одним.

      Але ці різні аспекти, які свідомість бере на себе, є, кожен для себе, коли їх розглядати як такі, що існують у загальному середовищі, визначеними. Біле існує лиш у протиставленні з чорним і т. д., а річ – це одне саме тому, що протиставлена іншим речам. Вона, проте, відкидає інші речі не через те, що є одним: адже бути одним – це загальні самовідносини, тож річ, будучи одним, радше тотожна всім речам, – а відкидає їх тільки внаслідок своєї визначеності. Таким чином самі речі визначені в собі і для себе й мають властивості, якими відрізняються від інших речей. Оскільки властивість – це власна властивість речі, або якась визначеність самої речі, річ має багато властивостей. Бо, по-перше, річ істинна, існує сама в собі, а те, що є в ній, – це її власна сутність, а не те, що існує через щось інше; по-друге, визначені властивості існують не через інші речі і не для інших речей, а властиві самій цій речі; проте вони є визначеними властивостями саме в цій речі тому, що їх кілька і вони відрізняються одна від одної; по-третє, оскільки вони перебувають таким чином у речовості, то існують у собі і для себе й байдужі одна до одної. Тож насправді сама річ біла, а також кубічна, також ядуча і т. ін., а отже, й річ – це також, або загальне середовище, де співіснують зовні одна від одної багато властивостей, не впливаючи одна на одну і не скасовуючи одна одну; отак узята річ буде такою, якою вона є насправді.

      Що ж, при такому способі сприйняття, свідомість водночас усвідомлює, що вона відображується також у собі і що у сприйнятті постає й момент, протиставлений також. Але цей момент, це – єдність речі з самою собою, єдність, яка викидає з себе відмінність. СКАЧАТЬ