Загублена земля. Темна вежа III. Стивен Кинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Едді. – Забираймося звідси. Мені тут не подобається. І це була чистісінька правда, але не вся. Ним оволоділо глибинне бажання рвонути вперед цим прихованим шляхом, цим невидимим шосе. Кожен крок наближав до поля троянд і Вежі, шо височіла над ними. Едді збагнув (і сам із цього здивувався), що сповнений рішучості побачити Вежу… чи померти на шляху до неї.

      «Вітаю, Роланде, – подумав він. – Тобі це вдалося. Тепер я один з адептів. Хто-небудь, скажіть “Алілуйя”».

      – Але, перш ніж ми вирушимо, треба дещо зробити. – Роланд нахилився і розв’язав сиром’ятну мотузку довкола лівого стегна. Потім поволі почав розстібати кобуру.

      – Що за дурня? – спитав Едді.

      Знявши пояс, Роланд простягнув йому.

      – Ти знаєш, навіщо я це роблю, – спокійно сказав він.

      – А ну одягни назад! – Едді відчув, що всередині піднімається буревій суперечливих емоцій. Пальці, міцно стиснуті в кулаки, тремтіли. – Що це ти таке робиш?

      – Мало-помалу божеволію. Поки ця рана в моїй душі не загоїться… якщо таке взагалі можливо… я не годен його носити. І ти це знаєш.

      – Візьми, Едді, – тихо сказала Сюзанна.

      – Якби вчора на тобі не було цієї херні, коли на мене напав той кажан, то нині я був би вже мертвий!

      Замість відповіді стрілець і далі простягав свій останній револьвер Едді. Його постава промовляла, що він готовий цілий день так простояти, якщо буде треба.

      – Гаразд! – викрикнув Едді. – Хай тобі грець, добре!

      Він вихопив кобуру в Роланда і рвучко пов’язав її собі на поясі. Взагалі-то він мусив відчути полегшення. Хіба ж він не дивився на цей револьвер серед ночі, коли він лежав біля Роланда, і думав про те, що може статися, якщо у Роланда справді поїде дах? Хіба Сюзанна не думала про те саме? Але полегшення не прийшло. Був тільки страх, почуття провини і дивний болісний смуток, надто глибокий для сліз.

      Без револьверів стрілець виглядав дуже дивно.

      Якось неправильно виглядав.

      – Все? Тепер, коли новоспечені учні мають зброю, а вчитель залишився без неї, можна вже йти? Якщо з кущів вистрибне якась велика тварюка, Роланде, ти завжди зможеш швиргонути в неї ножем.

      – А, так, – пробурмотів він. – Мало не забув. – Видобувши з кошеля ніж, він простягнув його Едді руків’ям уперед.

      – Та це просто дурість! – заволав Едді.

      – Саме життя – це дурість.

      – Ага, напиши це на листівці і надішли у «Друг читача», трясця його матері. – Едді застромив ножа за пояс штанів і виклично глянув на Роланда. – А тепер уже нарешті можемо йти?

      – Є ще одне, – сказав Роланд.

      – Боже милосердний!

      Роландові вуста знову розтулилися в посмішці.

      – Жартую, – сказав він.

      В Едді відвисла щелепа. Сюзанна знову розсміялася, і веселі дзвіночки її сміху розігнали ранкову тишу.

31

      Майже весь ранок вони долали смугу руйнування, яку влаштував собі для захисту СКАЧАТЬ