Остання красуня Півдня. Фрэнсис Скотт Фицджеральд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ наполегливо відповідав містер Боуман. – Просто тр’шки в’д’йтіть, і я з’м’жу вийти. Схоже, хтось налив мені зіпсоване віскі.

      – Схоже, їх було достолиха, – холодно й різко парирувала Янсі.

      Містер Боуман навдивовижу легко дістався бруківки; та це був оманливий успіх, бо майже відразу той вирішив спертися на щось, що бачив тільки він, і від падіння його врятувала рука Скотта, яку він швидко підставив. Чоловіки рушили вслід за Янсі: вона була в стані несамовитої люті й збентеження. А раптом цей хлопець вирішить, що такі курйози трапляються щоночі? Янсі відчувала себе приниженою через те, що сама була присутня тут. Якби щоночі її батька доносила до ліжка пара дворецьких, вона б навіть пишалася тим, що він може дозволити собі таке марнотратство; та тільки уявіть: їй самій доводиться волочити його до ліжка – на ній лежить тягар тривоги й турботи! І, нарешті, її дратувало те, що тут опинився Скотт Кімберлі – її дратувала його готовність допомогти.

      Підійшовши до укладеного цеглинами ґанку, Янсі знайшла ключ у жилеті Тома Боумана й відчинила парадні двері. Через хвилю господаря будинку вмостили в крісло.

      – Щиро дякую, – промовив він, на секунду протверезівши. – Присядьте. Не хочете випити? Янсі, принеси трохи крекеру й сиру, якщо щось залишилося, люба.

      І Янсі, і Скотт розсміялися над несвідомою холодністю сказаного.

      – Тобі час у ліжко, тату, – сказала вона; лють боролася з ввічливістю.

      – Подай-но мені гітару, – попросив він, – і я вам щось зіграю.

      Він не торкався цього інструмента вже років двадцять, якщо не брати до уваги таких вечорів. Янсі повернулася до Скотта.

      – Зараз із ним все буде гаразд. Дякую. Через хвилину він задрімає, і коли я поведу його у ліжко, він, наче смиренне ягня, слухняно поплентається за мною.

      – Гаразд…

      Вони разом підійшли до дверей.

      – Утомилися? – запитав він.

      – Аніскілечки.

      – Тоді, можливо, з вашого дозволу, я б залишився ще на кілька хвилин, допоки ви не переконаєтеся, що з ним справді все гаразд. Місіс Роджерс вручила мені ключ, тож, коли я повернуся пізніше, то не потурбую її.

      – Та ні, все чудово, – запротестувала Янсі. – Нічого особливого, він не заподіє якихось незручностей. Він просто випив зайву склянку, та й наше віскі – ви ж розумієте! Таке вже раніше траплялося – торік, – додала вона.

      Її слова їй сподобалися: таке пояснення здавалося переконливим.

      – Та все ж можна мені залишитися хоч на хвилинку?

      Вони сіли поруч на плетену канапу.

      – Я розмірковую над тим, щоб залишитися в місті ще на кілька днів, – повідомив він.

      – Дивовижно! – її голос знову набув млосного звучання.

      – Кузен Піт Роджерс сьогодні почувався недобре, та завтра він зібрався полювати на качок, тож запросив мене.

      – Це неймовірно! Мені до смерті хотілося піти на полювання, і батько завжди СКАЧАТЬ