Остання красуня Півдня. Фрэнсис Скотт Фицджеральд

Чтение книги онлайн.

      Потім вони розсміялися вдвох, і Янсі вела далі:

      – Я не заручена. Жахливо непопулярна. – Її голос був таким млосним, хоч це й суперечило веселій ремарці. – Ніхто ніколи не одружиться зі мною.

      – Як прикро!

      – Справді, – прошепотіла вона, – тому що мені весь час потрібні компліменти, аби жити, а ніхто більше не вважає мене привабливою, ніхто не захоплюється мною.

      Скотту мало коли бувало так весело.

      – Чарівна дівчинко, – вигукнув він, – б’юся об заклад, що ви зранку й до ночі слухаєте тільки компліменти.

      – О, авжеж, – відповіла вона, вражена такою бесідою. – Мені не виспівують дифірамби, хіба що доводиться випрошувати похвалу.

      «Усе одноманітне, – думала вона, розгледівшись навколо, у властивому для неї песимістичному манірі. Ті самі чоловіки – п’яні, а он ті – знову тверезі; ті самі старші жінки, що сидять впритул біля стін і разом із ними – одна чи дві дівчини, що танцювали тут у цей час минулого року».

      Янсі досягла тієї стадії, на якій танці в заміському клубі здавалися їй майже справжнісіньким ідіотизмом. Раніше все нагадувало зачарований карнавал, на якому прикрашені дорогими коштовностями діви, припудрені рум’янками пристойності, підносили себе незнайомим і цікавим чоловікам, а тепер картина стала бляклою й перетворилася на середніх розмірів залу, в якій демонструвалися майже непристойні, оголені пориви справжніх невдах. Як багато чого змінилося за кілька років! Та самі танці навряд чи змінилися, хіба що модними стали оборки й непередбачувані сальто у мовних зворотах.

      Янсі була готова до заміжжя.

      Тим часом Скотт Кімберлі так і не наважився поставити з дюжину запитань – цьому завадила місіс Роджерс, котра наближалася до них.

      – Янсі, – сказала вона, – тільки-но телефонував наш водій і повідомив, що зламалася машина. Не могли б ви разом із батьком підвезти нас додому? Якщо ні, не соромся, скажи.

      – Я впевнена, що він із радістю вас підвезе. У нас з’явилося достатньо місця, тому що мене підвезе дехто інший.

      Вона роздумувала, чи зможе батько опівночі хоча б вийти звідси самостійно.

      Та він кермує в будь-якому стані, – і, окрім цього, в людей, що просять підвезти, немає вибору.

      – Чудово. Дуже дякую, – сказала місіс Роджерс.

      Після цього місіс Роджерс залишила сцену – вона тільки-но перейшла через грайливий тридцятирічний вік, коли заміжні жінки вважають, що вони все ще юні та є persona grata для юнацького кола; жінка вступила до плеяди сорокарічних, коли власні діти вже тактовно дають зрозуміти, що таке переконання не відповідає дійсності. В цей час заграла музика, і нещасний юнак із білими плямами на рум’яному обличчі миттю опинився перед Янсі.

      Одразу перед перервою, коли мав закінчитися останній танець, Скотт Кімберлі знову її перехопив.

      – Я повернувся, – розпочав він, – аби сказати вам про вашу ідеальність.

      – Не СКАЧАТЬ