Чорт зна що. Запропаща душа. Антология
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Чорт зна що. Запропаща душа - Антология страница 7

СКАЧАТЬ Дідько не дав йому докінчити і закричав:

      – А, ти ще смієш оправдуватись? – схопив чорта за хвоста і почав ним сіпати. Чорт вив, ревів і просив милосердя. Давши собі духа з чортом, Дідько поставив його перед собою і сказав:

      – Слухай ти, бараняча голово, ослячі вуха! Що з того буде, що Омелька повісять? Прецінь його повісять без вини, а хто без вини умирав, той до нас не достався, а ти, бараняча голово, так зробив, що він просто піде собі до неба. Зрозумів?

      – Зрозумів, винен, ваша всетемнійша темното.

      – От, як би ти направду перекував Омельчину жінку зі старої на молоду, то було б інакше. Зрозумів?

      – Зрозумів, ваша темносте.

      – Отже забирайся і за всяку ціну спаси Омелька, потому залізь йому в ребро й ожени його на молодиці, а потім… ну, потім і без чорта так буде, що Омелько заслужить на пекло.

      – Слухаю, ваша темносте! – пропищав чорт і, вклонившись низько Дідькові, полетів до в’язниці, де сидів Омелько.

      Омелько, очікуючи смерти, сидів задуманий, бідкаючись над тим, що так, нізащо погубив свою добру і вірну дружину. Але от чує знову знайомий голос цигана:

      – Омельку, батечку, здоровії були! – і перед ним наче з землі виріс циган.

      – А, то ти, чортів цигане! – закричав Омелько, кидаючись на цигана-чорта, й ударив його з цілого розмаху, але кулак попав на стіну.

      – О, бодай тебе! – закричав Омелько, хапаючись за свій кулак.

      – Та ти не гнівайся, іно послухай мене, – промовив чорт.

      – О, аж забагато я тебе слухав – на добро мене навів.

      – Не пропадеш, батечку.

      – А може, ти мене спасеш?

      – Хтозна, може, і я.

      – Забирайся до свого батька чорта, а ні, то я тобі боки поламаю.

      – Так як вже раз обламав?

      – Думаєш, як раз тобі удалося, то в другий раз так само буде?

      – І другий, і третій, і четвертий, скільки захочу, бо я не той, за кого ти мене маєш: Я сам чорт. – І він відразу прийняв свій справжній вигляд.

      Омелько хотів перехреститися, але чорт поспішно додав:

      – Почекай, Омельку, не проганяй мене, доки не вислухаєш всього.

      Омелько схаменувся. Чорт продовжував: – Я прийшов тебе вирятувати від смерти.

      – Була колись правда, та заржавіла! – перебив Омелько.

      – От послухай перше мене, а потім роздумай, чи правду я кажу, чи ні. У тебе в кузні намалювали хлопці портрет Дідька, мого пана. Ти сміявся над ним. Через те Дідько дуже озлоблений на мене, побив мене і наказав, щоби я тебе конечно погубив.

      – Розумію, – сказав Омелько.

      – Ні, ти всього не розумієш.

      – Чому ні? Сиджу ту у в’язниці, а потім гайда на шибеницю.

      – А потім?

      – А потім знаєш що – смерть.

      – А потім?

      – А вже потім сам Бог знає, що буде! Невинно терплю. Прецінь ти убив мою жінку.

      – Отже знай, хто невинно на землі терпить, той просто СКАЧАТЬ