Чорт зна що. Запропаща душа. Антология

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ баби нехрещені, виходять кожного ранку на світанні з розпущеним волоссям на високі могили й зустрічають сонце. Треба поспішати, мусимо півнів обігнати!

      – А то ж як?

      – А так, що перші півні вже давно проспівали. А до третіх треба все скінчити.

      – А оце там що за срібні стрічки, наче змії по лугах в’ються?

      – То, козаче, ріки Дінець і Торець з молодшими братами своїми. То ріки, на яких живуть щастя й заможність, на яких ніколи не було нудьги і де ніхто не знав, що таке брак вареників та горілки!

      Не встигла вона договорити, як уже земля, болота, городи й Ізюмський ліс помчали їм назустріч.

      – Тихше! Тихше! – кричав Явтух, каменем падаючи на криву березу, що росла біля самої мірошникової хати.

      – Нічого, хлопче, сиди лишень тихо! – відповіла відьма і, мов пір’їна, опустилася на землю біля порога хати. – Тепер злізай з мене і відчини двері. Твоя дівчина їх перехрестила, і я туди не ввійду!

      Явтух зіскочив на землю і взявся за клямку, але відьма його спинила:

      – Стривай! Чортяка тепер спить, нализавшись, як москаль серед ярмарку. То ти його не буди, а йди просто в комору і виведи звідти свою дівчину. А з клишоногим я вже сама собі раду дам.

      Явтух обережно наблизився до комори, але відчинити двері не наважився – адже там спала його суджена, міг її сполохати. Він припав губами до шпарини і тихенько покликав:

      – Найдо! Найдусю! Вставай!

      – Хто там? – спитав ледь чутний голос.

      – Я, Явтух… твій Явтух, моя кралечко!

      – А коли ти Явтух, то перехрестись так, аби я побачила.

      Явтух перехрестився і двері тихо скрипнули. Молодята кинулися одне одному в обійми.

      – Який же ти чудний, Явтусю, в цій одежі!

      – Нічого, моя зіронько, підемо звідси. Потім тобі все розповім.

      Тільки тепер, виводячи дівчину з хати, побачив Явтух, яке потворисько лежало на столі, звісивши рогату голову. Щойно вийшли на ґанок, як відьма у ту ж мить стрибнула до хати і звідти враз залунали крики, сварня, вереск, галас, а ще за пару хвилин задихана відьма виволокла за чуба удаваного козака…

      – Ось я тобі, стерво! – вищала вона, тріпаючи чорта за волосся, як то бува, коли льон тріпають. – Ось я тобі! Тепер не скажеш, що не пиячиш та за дівками не вганяєш!

      – Та що ви?! Та помилуйте! – кричав жалібно сатана, набравши знову свого природного вигляду.

      – А ось тобі! На! На! За дівками?!

      Град кулаків сипався на сатану, і не знати, що б далі було, якби не прокричали півні й відьма, ухопивши своє горе за хвіст, не злетіла в повітря й не зникла в тумані…

      – Ось тобі й на, – усміхнувся Явтух, пригортаючи Найду. – Так йому й треба, вражому синові! Чи ти ба, як обоє чкурнули! Чисто тобі, мов жиди з краденим индиком!.. Ох і нічка! Хай їй грець!

      – Еге, – згодилась Найда.

      – Але де ж ти був увесь час?

      – В Криму був!

      – Як у Криму? В самім кримськім царстві?

      – У СКАЧАТЬ