Таємничий острів. Жюль Верн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ майже правильним увігнутим півколом, що обривалося на західному боці вузькою бухтою. За бухтою берег видовжувався в смужку, що поступово звужувалася, край якої нагадував хвіст гігантського алігатора. Уся ця частина суші утворювала справжній півострів, що майже на десять миль вганявся у море. З південного заходу на північний схід контури берегової лінії півострова також мали вигляд півкола, що утворювало ще одну затоку, північно-східний край якої примикав до мису, звідки почали описувати острів. Загальний вигляд поверхні острова був такий: уся південна його частина – від берега океану до гори – вкрита густим лісом, зате вся північна частина пустельна – саме каміння та пісок. Між вулканом та східним берегом острова Сайрус Сміт і його супутники побачили озерце, облямоване густою зеленню дерев, про існування якого вони досі не здогадувалися.

      – Отже, це озеро з прісною водою? – спитав Пенкроф.

      – Безумовно. Воно має живитися гірськими джерелами, що струмують з гори, – відповів інженер.

      – Он і річка, що впадає в нього! – вигукнув Герберт, показуючи пальцем на потічок на західному схилі вулкана.

      Вирішили дорогою назад перевірити, чи існує стік, по якому виливається в море зайва вода з озерця. Цей струмочок, озерце і вже відома мешканцям острова річка – ось і вся водна система острова. Так принаймні здавалося інженерові. Проте він припускав, що під густим шатром зеленого лісу, що покривав дві третини площі острова, могли бути й інші річки, що впадають в океан.

      Залишалося знайти відповідь на найважливіше питання: чи населений цей острів, чи є тут іще хто-небудь з людей, окрім них? Першим про це спитав кореспондент. Щойно завершений уважний огляд острова, здавалося, давав право відповісти однозначно: «Ні, немає». Ніде не помітили жодних слідів людської праці. Ні селища, ні окремих будівель, ані рибальської хижки на узбережжі. Ніде не вився димок.

      Важливо було ще дізнатися, чи навідуються сюди хоча б іноді тубільці з сусідніх островів. Але й на це запитання зараз було непросто відповісти. На п’ятдесят миль навкруги ніде не було жодних ознак іншої землі. Хоча такі відстані легко долають і маленькі малайські, і великі полінезійські піроги. Отже, все залежало від того, як далеко острів лежить від якого-небудь заселеного архіпелагу. За браком інструментів було складно визначити місце розташування острова – його широту і довготу. Тож необхідно заради власної безпеки вжити заходів на випадок несподіваної висадки на острів диких тубільців.

      Але перш ніж подати сигнал спускатися з гори, Сайрус Сміт пояснив своїм товаришам, що не варто покладати великих надій на швидкий порятунок, оскільки їхній острів, здається, лежить поза тими морськими шляхами, якими кораблі зазвичай курсують до тихоокеанських архіпелагів, тобто значно південніше від них і значно північніше від тих, якими кораблі ходять до Австралії, огинаючи мис Горн. Але присутні вислухали це інженерове припущення СКАЧАТЬ