Таємничий острів. Жюль Верн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ для повітря. Робота ця тривала весь день, і тільки в сутінках Пенкроф нарешті запалив вогнище. Усю ніч колоністи не лягали спати, підтримуючи в кубі жаркий вогонь. Випалювання тривало сорок вісім годин і вдалося на славу.

      Невдовзі над піччю закурів веселий димок. Галявина перетворилася на справжню майстерню, і захоплений Пенкроф, здається, щиро вірив, що його піч здатна виробляти будь-які вироби сучасної промисловості. Поки що колоністи вдовольнилися тим, що виготовили кілька горщиків, хоч і неоковирних, утім цілком придатних для готування їжі.

      Увечері 15 квітня вони повернулися до Комина і перенесли туди всі свої гончарні вироби. Піч загасили до наступної потреби. Дорогою додому знайшли дуже корисну рослину з роду полинових, що могла придатися як трут. Приготована належним чином, тобто прокип’ячена в азотній кислоті, ця рослина запалюється від першої іскри. Зібравши декілька пучків, інженер простягнув їх морякові зі словами:

      – Візьміть, Пенкрофе, ця рослина згодиться вам. Для вчених це китайський чорнобиль, нехворощ або полин. Для нас із вами – чудовий трут.

      Цього вечора колоністи, що зібралися в центральній кімнаті Комина, уперше вечеряли по-справжньому. Наб наварив смачної юшки з агуті, приготував шинку з окосту капібари з гарніром із варених кореневищ рослини, яку Герберт називав caladium macrorrhizum. Певною мірою ці кореневища навіть могли замінити хліб, якого поки бракувало колоністам острова Лінкольна.

      Після вечері усі вийшли на берег подихати свіжим повітрям перед сном. Було близько восьмої години. Ніч обіцяла бути прекрасною. У зеніті сіяли яскраве світло чудові приполярні сузір’я і серед них Південний Хрест, яким інженер милувався кілька днів тому з вершини гори Франкліна.

      Сайрус Сміт і зараз кілька хвилин не міг одірвати очей від цього чудового сузір’я, у якому дві зірки першої величини сяють унизу і вгорі, зірка другої величини – ліворуч та третьої— праворуч.

      Несподівано він спитав Герберта:

      – Скажи, друже, сьогодні, здається, п’ятнадцяте квітня?

      – Так, містере Сміт, – кивнув юнак.

      – Отже, завтра буде один із тих чотирьох днів року, коли середній час збігається з місцевим. Тобто, мій хлопчику, саме завтра сонце проходитиме через меридіан рівно ополудні, тоді я й спробую обчислити довготу. А сьогодні вночі, якщо небо буде безхмарним, гадаю, мені вдасться досить точно визначити широту нашого острова за висотою над обрієм Південного Хреста, що в нашому випадку й означає Південний полюс.

      Якби в інженера був секстант – апарат, що дає змогу з високою точністю вимірювати кутові відстані між об’єктами, – виконати ці обчислення було б зовсім не складно. Але секстанта інженер не мав, тож мусив його чимось замінити.

      Сміт повернувся до Комина. При світлі вогнища він вистругав дві пласкі дощечки і з’єднав їхні кінці гострою колючкою акації так, що вони могли СКАЧАТЬ