Ялта. Ціна миру. Сергей Плохий
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Ялта. Ціна миру - Сергей Плохий страница 26

Название: Ялта. Ціна миру

Автор: Сергей Плохий

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Исторические приключения

Серия:

isbn: 978-617-12-6489-2, 978-617-12-6306-2, 978-617-12-6490-8, 978-617-12-6488-5

isbn:

СКАЧАТЬ крихітними, що їхні давні “Спрінґфілди” були більшими, ніж бійці, які їх носили. Під час ближчого розгляду ці запеклі солдати виявилися дівчатами-підлітками, хоч вони таки були бійцями Червоної армії»{57}.

      З вікон мандрівники бачили дорогу, війська та ландшафти – рівні степи, потім гори, – позначені беззаперечними прикметами війни, що лютувала тут лише кілька місяців тому. «Пейзажі, що змінювалися за вікном, були завалені згорілими танками, розваленими будівлями та зруйнованими німецькими вантажними потягами, які були покинуті та спалені нацистами під час відступу з Криму», – писав Рейлі, повторюючи запис, поданий у подорожньому журналі президента, та майже кожен інший спогад учасників конференції. Рузвельта настільки вразили сцени руйнувань, що під час першої зустрічі зі Сталіним він заявив, що «став більш кровожерливим стосовно німців, ніж рік тому».

      Коли кавалькада досягла Сімферополя, мандрівники нарешті дістали шанс розглянути зблизька місцевих мешканців. «У цілому всі здаються надзвичайно добре нагодованими і здоровими», – написала у щоденнику Анна Беттіґер. Спостереження Анни поділяла Кетлін Гарріман, двадцятисемирічна донька посла США в Москві, яка раніше приїхала до Ялти поїздом через південну Україну. Місцеві селяни видавалися їй «набагато благополучнішими, ніж ті, які мешкали навколо Москви».

      Донька президента детально описала зовнішність радянських громадян, яких вона могла побачити з вікна своєї машини. «І чоловіки, і жінки, і діти одягнені в надзвичайно невиразний за кольором та стилем одяг, – зазначила вона. І додала: – Проте вбрання зручне і тепле, хоч іноді на вигляд зношене». Анну найбільше вразила майже цілковита відсутність чоловіків (крім солдатів). «Багато дитячих облич, – писала вона, – на вигляд набагато старші за свої роки». Жінки також на вигляд значно старші, а їхні обличчя вкривали дуже глибокі зморшки». Вона продовжувала: «Це не дивно, коли ви бачите, наскільки важко ці жінки працюють. Вони носять неймовірні тягарі на своїх спинах»{58}.

      Це була довга поїздка, майже шість годин від Сак до Ялти, а машини йшли зі швидкістю приблизно 30 кілометрів за годину. Черчилль нудився автомобільною поїздкою. «Христе! Ще п’ять годин», – скаржився він своїй доньці Сарі Олівер. Анна захищала свого батька президента Рузвельта й наполягала на поїздці з ним, щоб йому не довелося «вести розмову» з іншими членами делегації. Вони їли бутерброди в дорозі, і Анна відмовилася зупинитись на обід у Сімферополі. (Вона врешті-решт погодилася зупинитися на кілька хвилин, лише щоб скористатися вбиральнею.) «Коли ми туди прибули, я з жахом виявила, що Молотов випередив нас, – і стіл був накритий горілкою, вином, ікрою, рибою, хлібом, маслом – і одному Богу відомо, що послідувало б за цим», – написала Анна у своєму щоденнику. Американці поїхали без обіду, але британці були люб’язнішими. Лорд Моран мав «сумніви» щодо ікри, копченого СКАЧАТЬ



<p>57</p>

Юрченко, Ялтинская конференция, 169–71; Bohlen, Witness to History, 173; Boettiger, Yalta Diary, 15; Reilly, Reilly of the White House, 212.

<p>58</p>

Boettiger, Yalta Diary, 14; Kathleen Harriman to Miss Marshall, Yalta, February 1, 1945, special files, World War II, February 1–5, 1945, Averell Harriman Papers; Reilly, Reilly of the White House, 212; FRUS: Yalta, 571.