Ялта. Ціна миру. Сергей Плохий
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Ялта. Ціна миру - Сергей Плохий страница 25

Название: Ялта. Ціна миру

Автор: Сергей Плохий

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Исторические приключения

Серия:

isbn: 978-617-12-6489-2, 978-617-12-6306-2, 978-617-12-6490-8, 978-617-12-6488-5

isbn:

СКАЧАТЬ обмерзати. Рейлі пощастило долетіти до місця призначення живим.

      Німецькі зенітники були однією проблемою, а радянський «вогонь по своїх» – іншою. Після особистого втручання Сталіна радянці погодилися, що один американський офіцер може бути розміщений на кожній радянській протиповітряній установці у східному Чорномор’ї, проте це нічого не гарантувало. Наприкінці січня радянські зенітники відкрили вогонь по британському літаку, який не виконував радянських правил. Наближаючись до радянської території, літаки союзників повинні були виконати ідентифікаційний маневр, увійти у 30-кілометровий коридор, зробити попередньо узгоджений поворот праворуч, а потім приземлитися на злітну смугу Сакської авіабази. Радянські пілоти, перебуваючи у стані повної бойової готовності на випадок нападу супротивника, отримали наказ збивати будь-який літак, який не реагував на їхні сигнали. Командувачі довели до їхнього відома, що якщо вони не зіб’ють ворожий літак, то можуть не повертатися, і пілоти серйозно поставилися до цієї вказівки{53}.

      Черчилль, чий «скаймастер» покинув аеропорт Луки за п’ять хвилин після Рузвельта, згадував у своїх мемуарах «довгий і холодний політ». Зрештою, він ставився дедалі критичніше до самої ідеї проведення конференції в Ялті. «Якби ми змарнували десять років на дослідження, ми не змогли б знайти гірше місце в світі, ніж Ялта, – поскаржився Черчилль Гаррі Гопкінсу в січні. – У цих районах процвітає тиф і смертельно багато вошей». Звіт Гопкінса, отриманий президентом на шляху до Мальти, глибоко обурив Майкла Рейлі, який переконав президента: «Умови не такі жахливі, як повідомляє Черчилль, а росіяни їх навіть покращили»{54}.

      «Священна корова» президента приземлилася на Сакському аеродромі 3 лютого о 12:10 за місцевим часом. Усе відбулося без заминки, окрім того, що радянці не зрозуміли, чому супровідні літаки Рузвельта не виконували інструкцій: вони кружляли над аеродромом Сак замість того, щоб сісти на аеродромі Сарабуз біля Сімферополя, столиці Криму. За двадцять хвилин супровідні літаки Черчилля почали діяти аналогічно. Поки радянські командувачі повітряних сил намагалися з’ясувати, що пішло не так, Анна Беттіґер отримала насолоду від споглядання шоу, вражена видовищем шести винищувачів Черчилля «Локхід P-38», які кружляли над повітряною базою{55}.

      Коли літаки Рузвельта й Черчилля приземлилися, більшість членів американської та британської делегацій уже була на місці. Вони або проводили час у наметі, де були виставлені шампанське, горілка, ікра та інші російські делікатеси, або вже були на шляху до Ялти. Першим гостем у літаку президента став В’ячеслав Молотов, а потім Черчилль. Рузвельт використав спеціально розроблений ліфт, щоб вийти зі свого літака, а потім його доправили до ленд-лізингового джипа, наданого радянцями. Сидячи в машині разом із прем’єр-міністром і Молотовим, Рузвельт оглядав радянську почесну варту.

      Лікар СКАЧАТЬ



<p>53</p>

The President’s Trip to Crimea Conference, Travel Log; Boettiger, Yalta Diary, 13; Юрченко, Ялтинская конференция, 164–65; Al Eberhardt, “My Most Secret Mission. The Untold Story of Yalta,” Air Power History 49 (Summer 2002): 40–51.

<p>54</p>

FRUS: Yalta, 39–40; Churchill, Triumph and Tragedy, 342; Michael F. Reilly as told to William J. Slocum, Reilly of the White Mouse, (New York, 1947), 210–11.

<p>55</p>

Юрченко, Ялтинская конференция, 164–65; Boettiger, Yalta Diary, 13;