Дай спокій. Мария Джоан Хайленд

Чтение книги онлайн.

      Заходить мати.

      – Все добре? – питає вона.

      – Так, – кажу я.

      – Якщо хочеш, сьогодні можеш почитати довше, – каже вона.

      Вона в татовій піжамі, і краї штанів волочаться по підлозі.

      – Чому сьогодні все по-іншому? – питаю я.

      – Ні, сьогодні все як завжди, Джоне.

      – О, – кажу я, – ти впевнена?

      – Так, любий. Я впевнена.

      Вона підходить ближче до ліжка. Я сідаю і нахиляюся вперед. Замість того щоб поцілувати мене, вона торкається комірця моєї піжами.

      – Солодких снів, – каже вона стіні позаду мене. Але її голос лагідний, і коли вона йде, я щасливий, але лише на мить, доки не розумію, що в мене клубок у горлі, і самопочуття погіршується.

      Я чую, як на вулиці талий сніг стікає до каналізації, і я чогось боюся, хоча і не знаю, чого саме. Я замислився, як це – бути впевненим у тому, що людина бреше. Завтра я перевірю «Книгу рекордів Гіннеса», чи приймаються заявки на детектор брехні.

      2

      Мати надворі в машині – чекає на мене, щоб поїхати зі мною в місто і купити нові штани. Я виріс зі своїх старих.

      На виході з кухні я проходжу повз батька, який читає за столом. Вночі він поховав кошенят на задньому дворі і поставив на них камінь. Вікно моєї спальні в боковій стіні будинку, і, коли я встаю, я бачу за парканом вузеньку дорогу, яка веде на кладовище. І хоча я не виглядав у вікно вчора вночі (я грівся під ковдрою), я знав, що мій батько шукає камінь, бо він гучно стукав ногою.

      – Привіт, – кажу я.

      Перед ним тарілка наполовину з’їденої кров’яної ковбаси. Я наближаюсь до нього і питаю:

      – Про що книжка?

      Він піднімає на мене очі.

      – Про ті самі речі, про які була тоді, коли ти питав минулого разу.

      – О, – кажу я.

      – Злочинці і кримінологія, – каже він і чухає коліно.

      – Які злочинці?

      – Вроджені злочинці Ломброзо. Злочинці, які не можуть утриматися від порушення закону.

      Халат у нього занадто короткий, і його коліна і білі волохаті литки стирчать із-під столу.

      – Як грабіжники і вбивці? – питаю СКАЧАТЬ