Дай спокій. Мария Джоан Хайленд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ її поведінки за столом. Батько поводиться майже так само. Порівняно з мамою вони немов дикі собаки. Вони наповнюють кухню такими звуками, як у туалеті від сцяння, і я хочу заткнути собі вуха. Вони цокотять ложками по тарілках, плямкають язиками, і ти вже не можеш думати ні про що інше.

      Ми доїли суп, і бабуся іде до буфета і повертається з шістьма булочками з кремом і куском весільного торта. Торт вкритий марципаном і смердить свіжою фарбою. Я кладу дві булочки собі на тарілку і встаю з-за столу. Я хочу їсти у своїй кімнаті. Але батько простягає ноги переді мною, тож я не можу вийти.

      – А куди це ти зібрався? – каже він з гнівом, занадто раптовим і занадто готовим, наче він накопичував його з неділі.

      Біль, не гострий, але й не тупий, метнувся з сечового міхура прямо в горло.

      – Нікуди, – кажу я і сідаю на місце.

      – Отже, – каже батько бабусі, – ти гарно провела час у Дубліні?

      Бабусина помада розмазана по булочці, на носі крем. Її рот повний мокрого хліба, варення і крему, але вона навіть не завдає собі клопоту проковтнути мокре місиво перед тим як говорити.

      – Пречудово. Після перегонів я поїхала до крамниці Евелін і трохи посиділа в неї біля вогню.

      Евелін – це старша сестра моєї матері.

      Батько з бабусею розмовляли, а ми з мамою спостерігали за ними, чекаючи, доки щось трапиться. Коли батько з бабусею разом за столом, це часто закінчується скандалом.

      Після чаю бабуся випила склянку хересу, і її плечі опустилися від задоволення. Її голова звісилася, очі заплющилися, а потім голова нарешті впала. Батько посунув своє крісло, і скрегіт розбудив її. Вона дивиться на нього, перелякана.

      – Де твоя борода? – питає вона, щойно прокинувшись.

      Мама і я сміємося.

      – Я хочу знати, що трапилось з обличчям мого сина, – каже вона. – Його немає, все м’яке й поголене.

      Ледве вона сказала це, як її очі заплющилися, а голова вклалася на груди.

      – Підйом! – кричить батько. – Стіл тобі не ліжко.

      Вона розплющує очі.

      – Це мій дім, і якщо я захочу, буду спати в комірчині під сходами.

      Мені стало цікаво, де зараз Кріто, і я почав її кликати:

      – Кс-кс-кс! Кріто! Кріто!

      Батько похмуро глянув на мене, підвівся і мовчки вийшов.

      Якщо бабуся виграє на перегонах більш ніж п’ятдесят фунтів, вона повезе мене в табір Батлінз чи в цирк, якщо поруч є якийсь. Минулого року в Батлінзі була виставка «Неймовірні чудеса світу». Там були фотографії гігантів і ліліпутів; чоловіка без рук, який грав на піаніно ногами; сіамських близнюків, одвернутих одне від одного, щоб поцілуватися зі своїми нареченими. Ми з бабусею сиділи в першому ряді і дивилися фільм про чоловіка, який перетнув Ніагарський водоспад у бочці, і реконструкцію трюка Гаррі Гудіні, де він звільнився від гамівної сорочки і ланцюгів. Справжнє ім’я Гудіні – Еріх Вайс. Він народився у 1874 і помер у 1926 році.

      Моя тітка Евелін побувала на Ніагарському СКАЧАТЬ