Вдалині. Эрнан Диас

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ разом з дітьми, зовсім як колись із братом. Було ясно, що Джеймс не хоче допускати його до копальні. Він доручав Гоканові лише чорну роботу, що потребувала сили й тримала його подалі від самого місця добування золота,– пересувати валуни, відкидати землю, а з часом – копати канал від затоки до копальні. Тим часом Джеймс працював самотужки киркою, зубилом і молотком, повзаючи в ямах і скрючуючись над каменями, на які він плював, а тоді тер об сорочку. Він копав від світанку до глибокої ночі, коли його очі ставали сухі й налиті кров’ю від гарування при слабкому світлі двох каганців. Закінчивши роботу, він зникав у темряві – напевно, заховати золото, а тоді повертався до табору поїсти й падав спати біля вогню.

      Їхні умови життя швидко погіршувалися. Поглинутий роботою, Джеймс так і не виділив часу збудувати справжній притулок для своєї сім’ї – Гокан спробував звести сяку-таку хижку, але вона годилася тільки для дитячих ігор. Під впливом стихій їхній одяг почав псуватися, й під лахміттями почервоніла шкіра вкривалася пухирями. В Ейлін та дітей, що були дуже світлошкірі, навіть з’явилися лусочки-струпи на губах, ніздрях і мочках вух. А що Джеймс не хотів привертати увагу до ділянки, стріляючи з мушкета, то вони могли поповнювати свої дедалі вбогіші запаси малою дичиною – переважно шавлієвими тетеруками, які, як вони незабаром виявили, настільки не звикли до людей, що діти могли просто підходити до них і розбивати їм голови палицями. Ейлін готувала пташок у густому гірко-солодкому соусі з якихось ягід, схожих на чорниці, яких Гокан більше ніколи у своїх мандрах не знаходив. Діти цілими днями тинялися разом із Гоканом, ухиляючись від несміливих спроб їхньої матері навчати їх. Джеймс, безперервно працюючи і заледве споживаючи їжу, ставав змарнілим привидом, його очі – водночас неуважні й зосереджені, дивилися на світ наче через брудне вікно й швидше розглядали мутне скло, ніж позирали крізь нього,– вибалушувалися на його змученому, кістлявому лиці. За кілька днів він утратив щонайменше три зуба.

      Кожної ночі він крадькома ходив до своєї таємної схованки. Якось Гокан випадково опинився неподалік і побачив, як той відсунув шматок каменюки, що закривав ямку, і поклав усередину свою денну знахідку. Джеймс побув там якийсь час, припавши до землі, вглядаючись углиб. А тоді поставив каменюку на місце, вкрив її піском і галькою, опустив штани й випорожнився на неї.

      Похід до найближчого міста більше не було як відкладати. Вони потребували основних харчів і, найголовніше, інструментів для розширення копальні – Джеймс найбільше прагнув роздобути ще ламп, що дозволило б йому працювати вночі. Після складних таємничих приготувань він вирішив, що час рушати. Він віддав Ейлін та дітям детальні розпорядження, що завжди зводилися до тієї ж самої настанови – не стріляти. Злегка навантажив віслюка й наказав Гоканові йти за ним.

      Їхня мандрівка минула без пригод. Дорогою вони нікого не зустріли. Мовчанку порушували рідко. Слабкий віслюк заледве тягнувся за ними. Джеймс майже СКАЧАТЬ