Вдалині. Эрнан Диас

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ а швидко сховав його, подякувавши покупцеві. Хлопець віком десь як Гокан, але вполовину за нього менший, почав витягати покупки надвір. Драгун вислизнув, не попрощавшись.

      Доки навантажували їхнього віслюка, Джеймс із Гоканом пішли в таверну. Голови обернулися, кілька пар очей визирнуло з-під вкритих шапкою піни кухлів елю, рука роздавача завмерла в повітрі, перед сигарою надто довго затримався сірник. Ірландець та швед теж завмерли. Всі на них вирячилися. Ті зробили перші кроки до шинквасу, й завсідники ожили.

      Бармен кивнув, коли вони наблизилися, і на той час, коли дійшли до бару, на них уже чекали два кухлі елю й тарілка з в’яленим м’ясом. Гокан ще ніколи не пив алкоголю й тепле, гірке вариво здалося йому огидним. Він був надто сором’язливий, щоб попросити води, і зробив помилку, з’ївши трохи м’яса. Джеймс сьорбнув свого елю. Ніхто на них не дивився, проте вони точно перебували в центрі всіхньої уваги. Джеймс поляскав себе по грудях, намагаючись приховати торбинку, яка знай визирала з-поміж дірок у його драній сорочці. Бармен пильнував, щоб їхні кухлі не порожніли.

      На другому поверсі, навпроти шинквасу, відчинилися двері. Лише Джеймс та Гокан обернулися й підняли очі. На якусь мить Гокан побачив високу жінку в багряній сукні зі срібними терезами. Над корсетом її бюст сяяв блискітками. Її волосся спадало на плечі густими бурштиновими хвилями, а губи були такі червоні, що аж майже чорні. Вона нахилила голову, глянула на Гокана з проникливістю, яка чомусь линула не так з її очей, як із губ, і зникла у дверях. Щойно вона пішла, з кімнати вийшов плюгавий драгун, а за ним – чепурний товстун. Цей тлустий піжон прошкандибав униз сходами вслід за драгуном і попрямував просто до двох незнайомців. Хоч і змоклий від поту, він був єдиний охайний чоловік у цьому закладі, єдиний, не обліплений пилом і брудом. Його оточувала хмарка аромату помаранчевих квітів. Він обтер лоба бездоганною хусточкою і ретельно склав її, перш ніж повернути до нагрудної кишені, потім пригладив волосся на один бік і прочистив горло. Все це було пророблене з крайньою статечністю. Потім, так наче якась пружина запустила прихований механізм, він усміхнувся, злегка вклонився і досить голосно звернувся до незнайомців. Здавалося, це була його офіційна промова. Говорячи, товстун змалював дугу піднятою рукою, охоплюючи цілий бар або, може, навіть усю пустелю за його стінами, а тоді простягнув другу руку, наче приймаючи чи даючи величезний подарунок, блаженно заплющив очі і сказав наостанок, після урочистої паузи: «Ласкаво просимо до Кленгстона».

      Джеймс кивнув, так і не підвівши очей.

      З гучною й надмірною приязністю, яку Гокан пізніше виявить у пасторів та проповідників, напахчений чоловік поставив якесь дуже довге питання, а тоді зробився ширший, запхнувши великі пальці в пройми камізельки.

      Джеймс коротко пробурчав щось у відповідь із чи то зухвалою, чи то зляканою байдужістю.

      Незворушно всміхаючись, товстун жалісливо кивнув, наче маючи СКАЧАТЬ