Вдалині. Эрнан Диас
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Вдалині - Эрнан Диас страница 5

Название: Вдалині

Автор: Эрнан Диас

Издательство: Ранок

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия: Бестселер

isbn: 978-617-09-5397-1

isbn:

СКАЧАТЬ укладалися домовленості про партнерство та спільну роботу. Коли почав звертати увагу на розмови, Гокан збагнув, що більшість пасажирів обговорювали тільки одне – золото.

      Нарешті вони кинули якір у, як здавалося, напрочуд метушливому примарному порту: він був повний напівпотонулих кораблів, яких розграбували і покинули екіпажі, що дезертирували на золоті копальні. Але на кинутих суднах оселилися поселенці, а деякі з них навіть перетворилися на плавучі таверни і крамниці, з яких торговці продавали свої товари новоприбулим золотошукачам за грабіжницькими цінами. Човни, баржі й плоти ходили туди-сюди між цими імпровізованими закладами торгівлі, розвозячи покупців і крам. Ближче до берега кілька більших кораблів повільно йшли на дно, поки течії скручували їхні напівзогнилі кістяки в химерні фігури. Зумисно чи ні, а кілька човнів сіли на мілину в неглибоких водах і перетворилися на житло та крамниці з підмостками, прибудовами та навіть цілими будівлями, припасованими до них, таким чином дістаючись до суші й зливаючись із містом. Позаду мачт великі намети пісочного кольору стояли між закопченими дерев’яними будинками – це місто або тільки щойно тут облаштувалося, або просто ще не до кінця розвалилося.

      Минуло кілька місяців, відколи вони підняли вітрила, але коли корабель причалив у Сан-Франциско, Гокан постаршав на кілька років – довгов’язий хлопець став високим юнаком з мужнім обличчям, загартованим пекучим сонцем та солоним вітром, зі зморшкою на лобі від незмінного прищуру, сповненого водночас сумніву й рішучості. Він вивчив карту, яку Ейлін, ірландка, намалювала для нього грифелем. Хоча для цього й довелося б перейти цілий континент, він виснував, що найшвидший спосіб возз’єднатися зі своїм братом – пішки по суходолу.

      2

      Бреннани наполягли, щоб Гокан приєднався до їхньої золотошукацької експедиції. Він однаково збирався йти в глиб країни, а вони потребували допомоги з перевезенням обладнання. Вони також сподівалися, що він на якийсь час лишиться з ними і долучиться до видобувних робіт – щоб дістатися Нью-Йорка, йому будуть потрібні гроші, а їм знадобиться ще один чоловік, щоб застовпити ділянку, коли натраплять на золото. Шанси високі, казали вони,– Джеймс працював рудокопом і знався на камінні. Гокан погодився. Хоч і рвався піти геть якомога швидше, він розумів, що не зміг би перетнути континент без коней та провізії. Він анітрохи не сумнівався, що його братові вдалося добратися до Нью-Йорка – Лінус такий розумний, що не загубився б. І хоч не складали планів на такий випадок, зустрітися вони могли тільки в Нью-Йорку, бо просто це було єдине місце в Америці, яке вони обидва могли назвати. Гоканові залишалося тільки дістатися туди. А там Лінус його знайде.

      Щойно зійшли на сушу, Бреннани усвідомили, що їхні заощадження тут обернулися на дріб’язок. Вуздечка в Каліфорнії коштувала стільки ж, як кінь в Ірландії, а буханець хліба – як бушель зерна. Продавши на батьківщині все своє майно, вони заледве нашкрябали на двох старих віслюків, воза на колесах, СКАЧАТЬ