Шопоголік на Мангеттені. Софи Кинселла
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Шопоголік на Мангеттені - Софи Кинселла страница 30

СКАЧАТЬ говорить так ласкаво й доброзичливо, що я відчуваю, як починаю заспокоюватись.

      – Ну, річ у тому, що мені довелось останнім часом інвестувати певну суму в мою кар’єру, а потім надійшли кілька рахунків і… заскочили мене зненацька.

      – Он як, – співчутливо каже Дона.

      – Ну, не те щоб у мене якісь проблеми… Це просто тимчасово.

      – Тимчасово, – повторює операторка, і я чую, як вона клацає клавішами.

      – Правда, може, я й ставилася до своїх боргів абияк. Але головне, що я все сплатила. Я думала, що можна трохи розслабитись!

      – Авжеж.

      – То ви розумієте? – я широко всміхаюся до Сьюз, що показує мені два великі пальці. Боже, оце вже на щось схоже. Просто потелефонувати, легко й швидко, точнісінько як у рекламі. Ніяких бридких листів, складних питань…

      – Чудово розумію, – каже Дона. – Таке з усіма буває, еге ж?

      – То мені можна підвищити кредитний ліміт? – радісно перепитую я.

      – У мене немає повноважень підвищити ваш кредитний ліміт на суму понад 50 фунтів стерлінгів, – відповідає Дона. – Вам слід звернутися до директора кредитного відділу вашого відділення. Хто це… зараз погляну… Фулгем… містер Джон Ґейвін.

      Я розчаровано зиркаю на телефон.

      – Але я вже писала йому!

      – Ну, то, значить, усе гаразд, правда ж? Чи можу я вам ще чимось допомогти?

      – Ні, – кажу я. – Ні, навряд. Усе одно, дякую вам.

      Я невдоволено кладу слухавку.

      – Дурнуватий банк. Дурнуватий кол-центр.

      – То вони дадуть тобі грошей? – питає Сьюз.

      – Не знаю. Все залежить від того типа, Джона Ґейвіна.

      Підвівши очі, я бачу стривожене обличчя Сьюз.

      – Але я впевнена, що він мені не відмовить, – спішно додаю я. – Йому треба лише ознайомитися з моєю справою. Все буде гаразд!

      – Думаю, коли ти якийсь час нічого не витрачатимеш, то запросто все розрулиш, правда ж? – із надією питає подруга. – Адже ти купу грошей заробляєш на телебаченні, хіба ні?

      – Так, – кажу я, помовчавши: не хочу пояснювати, що після оплати житла, таксі, обідів у кав’ярнях та одягу для шоу, залишається, власне, не так уже й багато.

      – А ще ж твоя книжка…

      – Моя книжка?

      На мить я втуплююся в Сьюз, нічого не тямлячи. Аж раптом піднесено згадую. Ну звісно ж! Моя книжка про саморозвиток! Я ж саме збиралася щось із нею робити.

      Ну слава Богу. Ось і вихід. Усе, що мені треба, – мерщій написати свою книжку, отримати багато-багато грошей, і тоді я сплачу борги на всіх цих картках, а життя знову стане прекрасним. Ха! Не потрібні мені ніякі дурні кредити. Відразу ж і почну. Просто сьогодні ввечері!

      Насправді я нетерпляче чекаю, коли ж нарешті візьмуся до своєї книжки. Хочу торкнутися в ній багатьох важливих тем: бідності й багатства, порівняльного релігієзнавства… може, й філософії… Тобто я розумію, що видавці просто замовили звичайну книжку порад, але я не бачу жодної причини, чому б мені не копнути глибше.

СКАЧАТЬ