Кінь Перуна (Правдива історія Захара Беркута). Олег Говда

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ повідомила мене, що невдовзі має з’явитися хтось на ім’я Найда. І цей чоловік може зробити так, що Кінь утратить силу.

      – Як це? – щиро здивувався Велес. – Людина зможе побороти Смерть?

      – Так сказала Книга.

      Велес замислився над почутим.

      – А якщо детальніше?

      – Я вже не витримала…

      – Гм… Що ж, хоч і не люблю я цього, але, мабуть, доведеться відкрити її ще раз…

      – О ні! – Морена мерзлякувато зіщулилася під своєю хутряною накидкою. – З мене досить.

      – Про себе кажу.

      – А нещодавно хтось насміхався над суто жіночою цікавістю.

      – Не блазнюй. Усе це надто серйозно. І шкода буде змарнувати ще кілька сотень літ через надмірну самовпевненість.

      Він підвівся і пройшов у кабінет до столу з Книгою. Сів у крісло перед нею й оглянувся на Морену.

      – Устромляй ключа.

      Морена зробила все необхідне і стала з цікавістю приглядатися. Вона знала, що Книга підкоряється також і Велесові, але ще жодного разу не бачила його біля неї. У віконці висвітився знайомий напис.

      «Вітаю! Назвіть пароль допуску…»

      Велес поклав долоні на лист фольги і сердито наказав: – Давай без фокусів! Не до забави!

      «Користувач ідентифікований. Велес. Допуск відкрито» – Що там ще за воїн на ворожому боці об’явився?

      «Ще не об’явився»

      – Не чіпляйся до слів! Коли цей Найда буде доступний для наших слуг? Щоб можна було знищити його.

      «Уночі перед Різдвом Єдиного. 8729 року. Поблизу Галича. Ймовірність смертельного кінця – 50/50»

      – А пізніше?

      «Ймовірність знищення падає. Зростає шанс перевербувати його на ваш бік»

      – Зрозуміло…

      Велес відняв долоні й закрив Книгу, навіть не поцікавившись, що там ще висвітилося у віконці.

      – Отже, зима… Хто у тебе є в Галичі?

      – Вовкулака, відьма…

      – Для одного немовляти повинно вистачити… Я так думаю. А от що стосується Коня, то нехай Перун цього разу вже не покладається на ворожбитів, а займеться ним сам. Щоб не вийшло, як минулого разу.

      – Хто мене згадував? – голос позаду гримнув так несподівано, що примусив обох озирнутися. Але побачивши перед собою високого чоловіка з золотим волоссям і срібними вусами, боги заспокоїлися.

      – Ти? Вчасно…

      – А що? – Перун просто із повітря вийняв різьблений кухоль, повний пінистого меду, відсьорбнув третину і опустився у фотель, що теж вистрибнув позад нього нізвідки.

      – Книга стверджує, що й на цей раз може не вдатися… – трохи непевно мовила Морена, що хоч теж була богинею, все ж у присутності верховного володаря трохи ніяковіла.

      – Дурниця… Я все обмислив. Ніщо більше не стане нам на заваді. Монголи прийдуть на Русь. Чаша буде повна!

      – А якщо все ж… – почав було й Велес.

      Перун СКАЧАТЬ