Название: Боротьба за дитину
Автор: Франсуаза Дольто
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Зарубежная прикладная и научно-популярная литература
isbn: 978-617-12-5265-3
isbn:
Щодо спостережень, психоаналіз – у центрах ментальної гігієни – може піти значно далі, ніж експериментальна психологія. Це єдиний метод роботи, який із повагою ставиться до суб’єкта, розглядаючи його водночас і як особистість саму по собі, й особу в її життєвому середовищі, хоч яким воно не було. Лише психоаналіз дозволяє увійти в справжній контакт, що передбачає пошук спілкування, яке психоаналітик прагне встановити з індивідом будь-якого віку, будь-яких економічних статків та умов родинного й емоційного життя.
Не існує Дитини з великої літери; є індивід, що переживає час свого дитинства, особистість у цьому світі, яка, власне, уже є тим, чим буде завжди. І ця істина підтверджується, коли я бачу дорослих, за якими спостерігала ще в їхньому трирічному віці; вони приходять мене навідати. Якось до мене завітала одна жінка: «Ви мене пам’ятаєте? Я приходила до вас у три роки, це була надзвичайна удача, що вдалося тоді вас зустріти!» – «Що ж ви запам’ятали?» – «Ну, я пам’ятаю, що малювала вам картину, а ви мені сказали: “Але ж ти про щось думаєш, коли засинаєш”. Це була правда, я відповіла: “Так, думаю”, – і поглянула на маму». Вона запам’ятала саме цей момент. І додала: «Тоді я собі сказала: “Я також маю право думати і про батька”. Це було неймовірне осяяння, що все перемінило в моєму житті». Я зберігала записи тієї консультації; дівчинка не згадувала під час наших зустрічей про свого батька (мати розлучилася з ним, коли дитина ще була немовлям).
Під час психоаналізу можна виявити спогади про те, що було й до трьох, і до двох років. А «спостерігач» про те, що не висловлене, не виражене, дізнатися не може; йому просто недоступне будь-яке невимовне. Але ж воно якраз є найважливішим під час зустрічі. Так само, як і поміж двох співрозмовників.
Ідеології, хоч і перебувають зараз у кризі й занепаді, залишили в ментальності та мисленні відчутний слід маніхейства, зокрема і в галузі медицини та гігієни життя: усе добре або все погано. Наприклад, про безболісні пологи дехто каже: «У жодному разі, про це не може бути й мови!», а інші: «Це єдиний спосіб, слід триматися тільки його!» – і зобов’язують батька брати участь у пологах, незважаючи навіть на його надмірну вразливість. Це маніхейське поводження. Ми потроху звільняємося від таких винятково правильних рецептів, як від ідеологій.
Те саме стосується так званого «нового» виховання, яке також засноване на маніхействі: педагогічні експерименти вибудовують СКАЧАТЬ