Янголи і демони. Дэн Браун
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Янголи і демони - Дэн Браун страница 8

СКАЧАТЬ думає, що всесвітню павутину винайшли в Америці.

      – То чому ж ви не відкриєте світові очі? – поцікавився Ленґдон.

      Колер байдуже знизав плечима.

      – Чи варто здіймати галас через таке дрібне непорозуміння? ЦЕРН – це набагато більше, ніж глобальна комп’ютерна мережа. Наші науковці творять чудеса чи не щодня.

      Ленґдон запитально подивився на Колера.

      – Чудеса? – Це слово безумовно не належало до лексикону гарвардських професорів природничих наук. Чудеса вони залишали богословам.

      – Чому так скептично? – здивувався Колер. – Я думав, ви займаєтеся релігійними символами. І не вірите в чудеса?

      – Щодо чудес я не маю чіткої позиції, – відповів Ленґдон. Особливо щодо тих, що відбуваються в наукових лабораторіях.

      – Можливо, я вжив не те слово. Я просто намагався говорити вашою мовою.

      – Моєю мовою? – Ленґдонові раптом стало неприємно. – Мені шкода вас розчаровувати, сер, але я вивчаю релігійну символіку – я науковець, а не священик.

      Колер різко загальмував і повернувся, його погляд пом’якшав.

      – Ну звісно! Як я міг мислити так примітивно? Справді, щоб досліджувати симптоми раку, не конче самому хворіти на нього.

      Ленґдон ніколи не чув цієї ідеї саме в такому формулюванні.

      Вони рушили далі. Колер задоволено кивнув.

      – Думаю, ми з вами чудово порозуміємося, містере Ленґдон.

      Ленґдон чомусь не був у цьому впевнений.

      З якоїсь миті Ленґдон почув десь попереду глухий гуркіт. Із кожним кроком він гучнішав, відлунюючи у стінах. Гуркіт начебто долинав із протилежного кінця коридору.

      – Що це? – нарешті не витримав Ленґдон, змушений майже кричати. Йому здавалося, що вони наближаються до діючого вулкана.

      – Камера вільного падіння, – коротко відповів Колер, нічого більше не пояснюючи.

      Ленґдон вирішив не допитуватися. Він утомився, а Максиміліан Колер, схоже, зовсім не прагнув виявляти гостинність. Ленґдон нагадав собі, для чого прибув сюди. Ілюмінати. Десь у цьому величезному будинку лежить труп… із тавром, заради якого він щойно подолав три тисячі миль.

      Наприкінці коридору гуркіт перетворився на оглушливе ревіння, підлога під ногами вібрувала. Вони повернули за ріг, і праворуч з’явилась оглядова галерея. Чотири вікна з грубим склом в округлій стіні нагадували ілюмінатори в субмарині. Ленґдон зупинився і зазирнув в одне з вікон.

      Професорові Роберту Ленґдону доводилося бачити в житті всілякі дивні речі, але такої дивовижі він іще не бачив ніколи. Він навіть кілька разів змигнув, щоб упевнитися, що це не галюцинація. Він дивився у величезну круглу шахту. Там, наче в невагомості, висіли в повітрі люди. Троє. Один помахав йому рукою і зробив у повітрі сальто.

      О Боже, подумав він. Я потрапив до країни Оз.

      Дно шахти затягувала дрібна сітка. Крізь отвори в сітці виднівся велетенський пропелер, СКАЧАТЬ