Янголи і демони. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

      – Треба дзвонити в Інтерпол, – сказала Вітторія. Власний голос здався їй якимсь далеким. – Мусимо негайно повідомити належні органи.

      Колер похитав головою:

      – У жодному разі.

      – Як? – здивувалася Вітторія. – Чому це?

      – Ви з батьком поставили мене в дуже складне становище.

      – Директоре, нам потрібна допомога. Треба розшукати цей контейнер і повернути сюди, доки ніхто не постраждав. Це наша відповідальність!

      – Наша відповідальність – думати, – жорстко сказав Колер. – Те, що сталося, може мати дуже й дуже серйозні наслідки для ЦЕРНу.

      – То ви турбуєтеся про репутацію ЦЕРНу?! Ви уявляєте, що може наробити така кількість антиматерії в якійсь міській зоні? Її радіус вибуху – півмилі! Дев’ять кварталів!

      – Мабуть, вам із батьком варто було подумати про це перед тим, як створювати цей зразок.

      Для Вітторії це був удар у серце.

      – Але ж… ми вжили всіх запобіжних заходів.

      – Виявилось, що їх недостатньо.

      – Але ж ніхто не знав про наш проект. – Вона, звичайно, розуміла, що цей аргумент уже не має сенсу. Звичайно, хтось таки знав. Хтось якимсь чином довідався.

      Сама Вітторія не розповідала нікому. Отже, залишалося тільки два пояснення. Або батько комусь довірився, не розповівши про це їй, – що було дуже малоймовірно, оскільки це власне він наполіг, щоб вони заприсяглися одне одному тримати проект в таємниці, – або ж за ними хтось стежив. Може, хтось прослуховував мобільні телефони? За той час, що Вітторія подорожувала, вони кілька разів розмовляли. Можливо, у якійсь із розмов вони сказали щось зайве. Крім того, була ще електронна пошта. Але ж вони були обережні… А може, це служба безпеки ЦЕРНу? Може, за ними таємно стежили? Зрештою, це вже не мало жодного значення. Що зроблено, те зроблено. Батько загинув.

      Ця думка підштовхнула її до дій. Вона витягла з кишені шортів мобільний телефон.

      Колер, сильно кашляючи, поїхав до неї. Очі в нього палали гнівом.

      – Кому… ти дзвониш?

      – На комутатор ЦЕРНу. Вони можуть з’єднати нас з Інтерполом.

      – Подумай добре! – прохрипів крізь кашель Колер і різко загальмував просто перед нею. – Невже ти й справді така наївна? Тепер цей контейнер може бути де завгодно. Жодна розвідувальна служба у світі не здатна знайти його за такий короткий термін.

СКАЧАТЬ