Янголи і демони. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

      – Ви поставили там додаткову систему безпеки?

      – Так. Іще один сканер сітківки.

      Колер вимовив тільки два слова:

      – Униз. Негайно.

      Вантажний ліфт летів униз, наче камінь.

      Ще сімдесят п’ять футів у глиб землі.

      Вітторія явно відчувала в обох чоловіках страх, який зростав тим більше, чим глибше вони опускалися. Обличчя Колера, зазвичай абсолютно байдуже, тепер було напружене. Я знаю, думала Вітторія, цей зразок величезний, але ж із такою системою безпеки…

      Ліфт зупинився.

      Двері розсунулися, і Вітторія пішла вперед тьмяно освітленим коридором, який закінчувався величезними сталевими дверима. НЕБЕЗПЕЧНІ МАТЕРІАЛИ. Сканер сітківки біля дверей був ідентичний з тим, що нагорі. Вітторія підійшла. Обережно наблизила око до лінзи.

      Раптом вона відсахнулась. Щось було не так. Завжди бездоганно чиста лінза була заляпана… вимазана чимось, схожим на… кров? Збентежена, вона повернулася до чоловіків і побачила їхні воскові обличчя. Колер із Ленґдоном, неймовірно бліді, дивилися в одну точку на підлозі біля її ніг.

      Вітторія простежила за їхніми поглядами…

      – Ні! – закричав Ленґдон. Але було запізно.

      Вітторія вже встигла побачити те, що там лежало. Цей предмет здався їй зовсім чужим і водночас дуже знайомим.

      Потрібна була тільки мить.

      І тоді, охоплена жахом, вона збагнула. З підлоги, викинуте, як непотріб, на неї дивилося око. Цю світло-кару зіницю вона упізнала б де завгодно.

      24

      Охоронець затамував подих, доки начальник, перехилившись через його плече, вивчав зображення на довгому ряді моніторів. Минула хвилина.

      Те, що начальник мовчить, нічого дивного, думав охоронець. Начальник завжди суворо дотримується інструкції. Він ніколи в житті не дослужився б до поста керівника однієї з найелітарніших у світі служб безпеки, якби звик спершу говорити, а тоді думати.

      Цікаво тільки, що він думає?

      Таємничий об’єкт на моніторі був схожий на скляну банку. Власне, це визначити було нескладно. Складним було все інше.

      Усередині цієї банки якимось чудодійним способом плавала в повітрі крапля рідини, схожої на ртуть. Вона то з’являлася, то зникала в блиманні маленького червоного дисплея, що вів зворотний відлік секунд. Від цього дисплея охоронцеві чомусь було лячно.

      – Зменшіть, будь ласка, контраст, – попросив начальник, чим здивував охоронця.

      Він виконав наказ, і зображення трохи зблідло. Начальник нахилився ближче, придивляючись до чогось знизу на загадковій банці, чого раніше не було видно.

      Охоронець простежив за його поглядом. Поряд із дисплеєм ледь помітно блищала якась абревіатура. Чотири літери.

      – Залишайтеся тут, – наказав начальник. – Нікому ні слова. Я сам цим займуся.

      25

      Камера для небезпечних СКАЧАТЬ