Янголи і демони. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ нанограмів! – вигукнув Колер. – Якщо магнітного поля не стане…

      – Директоре, немає жодної небезпеки, – заспокоїла його Вітторія. – Кожний контейнер має альтернативне джерело живлення – батарею. Навіть якщо я зніму його з підставки, антиматерія й надалі висітиме там само.

      Колера це начебто не дуже переконало. Проте він таки невпевнено опустився назад у крісло.

      – Магніти автоматично перемикаються на батарею, якщо від’єднати контейнер від основного джерела струму, – пояснила Вітторія. – Батареї вистачає на двадцять чотири години. Це як запасний бак бензину. – Вона повернулася до Ленґдона, ніби відчувши його тривогу. – Антиматерія має деякі незвичні властивості, містере Ленґдон, і тому доволі небезпечна. У десяти міліграмах – це розмір піщинки – гіпотетично міститься стільки ж енергії, скільки й у двохстах метричних тоннах звичайного ракетного палива.

      У Ленґдона знову голова пішла обертом.

      – Це енергія майбутнього. У тисячі разів потужніша за ядерну. Коефіцієнт корисної дії – сто відсотків. Жодних відходів. Жодної радіації. Жодної шкоди для довкілля. Кількох грамів антиматерії достатньо, щоб забезпечувати енергією велике місто цілий тиждень.

      Грамів? Ленґдон інстинктивно відступив подалі від контейнерів.

      – Не бійтеся, – заспокоїла Вітторія. – У цих пастках зберігаються мільйонні частки грама. Така кількість відносно безпечна. – Вона знову почала відкручувати контейнер.

      Колер зіщулився, але цього разу не втручався. Коли Вітторія зняла контейнер з підставки, почувся короткий сигнал і засвітився маленький дисплей. Заблимали червоні цифри – почався зворотний відлік часу.

      24:00:00

      23:59:59

      23:59:58

      Ленґдон уважно подивився на цей лічильник, він нагадав йому бомбу сповільненої дії.

      – Батареї вистачає на двадцять чотири години. Її можна підзарядити, поставивши назад на підставку. Вона виконує функцію запобіжника, а крім того, дає змогу переміщати контейнер.

      – Переміщати? – налякався Колер. – Ви що, виносили антиматерію за межі лабораторії?

      – Звісно, ні, – сказала Вітторія. – Але мобільність контейнерів дає змогу краще її дослідити.

      Вітторія повела Ленґдона з Колером у дальній кінець лабораторії. Там вона відсунула завісу, за якою виявилося вікно до суміжної, доволі великої кімнати. Її стіни, підлога й стеля були суцільно обшиті сталлю. Ця кімната нагадала Ленґдонові цистерну нафтового танкера, на якому він якось плавав до Нової Ґвінеї, щоб вивчати татуювання тамтешніх аборигенів ханта.

      – Це анігіляційна камера, – повідомила Вітторія.

      Колер підвів голову.

      – Ви справді спостерігаєте за анігіляціями?

      – Батько захоплювався фізикою великого вибуху: коли з мікроскопічних крупинок матерії утворюється величезний обсяг енергії. – Вітторія витягла з-під вікна сталеву шухляду, поклала на неї контейнер з антиматерією і засунула назад. За мить контейнер з’явився по СКАЧАТЬ